"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

22 травня - перенесення мощей святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських Чудотворця

Святий Микола Чудотворець

Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, Чудотворець, відомий як великий угодник Божий. Чудес його не злічити, як і неможливо описати всіх їх докладно. Цього великого чудотворця знають і шанують на заході і на сході, у всіх кінцях землі по всьому християнському світі.

Церква Христова прославляє Миколая Чудотворця як мудрого правителя, швидкого помічника усім, хто опинився в біді та в скорботі. Він визволяв полонених, рятував потопаючих, відводив смертну кару від невинних, зціляв багатьох людей. Захищав від убогості й злиднів, подавав їжу голодним, був помічником нужденним і, призиваючим його, скорим заступником. Він швидко з`являється скрізь, де потрібна його допомога. Усе життя святителя було позначено любов`ю до ближнього. Навіть смерть не припинила його благодатних справ, чудеса звершуються повсякчас.

Письмових джерел про життя святого Миколая збереглося мало. Одними з них є перекази Святого Андрія Критського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.).

Відомо, що святитель народився у Лікійському місті Патарі (сучасне Демре, Анталія, Туреччина) близько 280 року від Різдва Христового. Його батьки походили із шляхетного роду, були людьми заможними та поважними, проте, як глибоко віруючі християни, уславилися не багатством та походженням, а добрими справами, милосердям до бідних, чесністю та побожністю.

Особливого сина дарував їм Всевишній, від материного лона дитя було посвячене Богові. Ще при народженні своєму явив святий перше чудо своє - від усіх недуг зцілена була його мати. Будучи ще немовлям, у дні посту (по середах і п'ятницях) дитя небрало молока з материних грудей аж до смерку. А під час Таїнства Хрещення, немовлятко саме простояло в купелі аж три години.

З дитячих років Миколай досягав успіхів у вивченні Божественного Писання, вдень він не виходив з храму, а вночі молився і читав книги, плекаючи в собі гідне житло Святого Духа. Спостерігаючи його богоугодне життя, рідний дядько, єпископ Патарський, висвячує Миколая в сан священика.

Невдовзі померли батьки Миколая, залишивши синові чималі статки. Угодник Божий вирішує роздарувати майно потребуючим.

Про його благодіяння відома така історія. Жив у той час в Патарах чоловік, який через убогість зважився продати трьох доньок своїх до будинку розпусти, щоб на виручені кошти прокормити решту родини. Господь відкрив святителю Миколаю гріховний задум чоловіка і він таємно вночі вкинув у вікно батькові три вузлики золота, і так самого батька і дочок від загибельного гріха врятував. Побачив цей чоловік, що Бог ніколи не залишає своїх дітей напризволяще, у найбільшій скруті посилає рятунок, читає усі помисли людські й від гріха оберігає. Розкаявся у злочинному намірі своєму. А на отримані гроші віддав своїх доньок заміж.

Якось вирішив Миколай на власні очі побачити країну, в якій жив Спаситель. Попросив дозволу у дядька і вирушив до Святої Землі. Під час подорожі спіткала корабель буря на морі й моряки, дізнавшись, що на їхньому кораблі є священик, прийшли до святого Миколая з проханням, аби він помолився. І знову сталось диво - по молитві святого буря стихла. Наступного дня один з молодших матросів зісковзнув із мачти, впав і розбився, але по молитві святого Миколая Господь воскресив юнака. Тож до кінця подорожі багато з тих, хто на кораблі був, увірували в Ісуса Христа.

Відвідавши Єрусалим, Миколай вирішив не повертатися додому, а піти у пустелю і присвятити себе служінню Богові постом і молитвою. Та Бог таємним одкровенням утримав його від такого наміру і звелів повернутися на батьківщину до людей, аби в ньому прославилося ім`я Господнє. Завжди слухняний Господу, того ж дня рушив Миколай до Мири - великого міста, столиці Лікії. Там він жив, ніби жебрак на вулиці, біля храму, та щодня приходив на Службу Божу.

Після смерті єпископа міста Мири, довколишні єпископи та народ радилися про те, кого обрати владикою. Перед найстарішим із тамтешніх єпископів постав ангел і наказав йому, що архієпископом потрібно обрати і висвятити чоловіка, який першим прийде вранці до церкви на молитву і зватимуть його Миколай. І ось першим, хто прийшов до церкви на молитву, був Миколай, якому єпископ сказав, що він повинен стати новим архієпископом. Угодник Божий вважав, що це Божа Воля, тому що й сам мав уві сні дивне видіння: Ісус Христос передав йому святе Євангеліє, а Божа Матір – єпископський омофор. І вже за кілька днів молодого священика рукопоклали в сан архієпископа Мирлікійської Церкви.

Через декілька років, на початку ІV століття, почалися страшні гоніння на християн. Але святитель сміливо зміцнював у Лікії віру Христову, за що, разом з іншими християнами, був кинутий до в`язниці, де за віру терпів голод, спрагу, образи, знущання і страх смерті. Власним прикладом підбадьорював і зміцнював віру тих, хто був поруч із ним. Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви.

У 325 році єпископ Миколай брав участь у Першому Вселенському соборі в місті Нікеї, де разом з іншими єпископами Церкви було укладено основні постулати віри Христової, встановлено догму про Святу Трійцю та засуджено помилки Арія, котрий заперечував Божественну природу Ісуса Христа. Саме тоді було складено Символ Віри, який й до сьогодні щодня промовляють вірні як молитву.

Багато чудес учинив святий Миколай за роки свого служіння в сані архієпископа Мирлікійської Церкви. Він визволяв із темниці несправедливо засуджених, мирив ворогів, рятував тих, хто потрапив у скруту, читаючи в людських серцях, стримував від гріха й навертав на істинний шлях. А його скромність і смирення, що доповнювали мудрість і посвяту служителя Божого, привертали до нього людські серця і були за добрий приклад.

А ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мири настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицілії, одному торговцеві хлібом, уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив у місто Мири, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих.

У подвигах любові до Бога і до ближніх проходило усе життя Миколи Чудотворця, який перейшов у вічність 19 грудня 342 року (6 грудня за старим стилем). Спочатку святий Миколай був похований у церкві в Мирах. Тіло святителя лишилося нетлінним. Мешканці Лікії зберігали шанобливу пам'ять про свого пастиря, і розповіді про його побожне життя та чудеса ширилися по всьому християнському світу.

На початку XI століття мощі святого були перевезені до Італії і сьогодні знаходяться в крипті базиліки Св. Миколая в місті Бар (Італія).

І донині Святий Миколай допомагає тим, хто звертається до його заступництва перед Богом. Святому моляться про зцілення, про допомогу в різних бідах, про хороші стосунки в родині, благополуччя в дорозі, моляться за дітей, про захист вдів і сиріт, про благополучне плавання, про допомогу у бідності та нужді, від смутку і зневіри.

Свята церква два рази в рік відзначає Дні пам’яті святого Миколая: 22 травня (9 травня за ст. ст.) - перенесення мощей святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійського, у місто Бар (1087р.) та 19 грудня (6 грудня за ст. ст.) - день смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая.

Молитва до Святого Миколая Чудотворця

О всеблагий отче наш Миколаю, пастирю і вчителю всіх, хто з вірою вдається під захист твій і теплою молитвою благає тебе: поспіши й захисти отару Христову від вовків, що гублять її. Україну нашу і всяку країну християнську захисти і збережи святими твоїми молитвами від мирських заколотів, землетрусу, наступу чужинців, і міжусобиці; від голоду, пошесті, потопу, вогню, меча і наглої смерті всяку людину охорони. І як помилував ти трьох чоловіків, що у в’язниці сиділи, та врятував їх від гніву царського й кари смертної, так помилуй і нас, що розумом, словом і ділом у темряві гріхів перебуваємо. Врятуй нас від гніву Божого і вічної кари, щоб, за твоїм заступництвом і допомогою та Своєю благодаттю й милосердям, подав нам Христос Бог тихо і без гріха прожити на цім світі і не засудив нас стояти ліворуч, а сподобив стати праворуч зі всіма святими й увійти в Царство вічної слави Бога. Амінь.