"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

5 травня - преподобного Віталія Олександрійського

Преподобний Віталій Олександрійський

Святий Віталій народився в другій половині VII століття. З юності поступив в монастир преподобного Серіда на Святій Землі, де проводив строге монаше життя протягом багатьох років.

Досягнувши 60-річного віку, преподобний покинув монастир і переселився в Олександрію. Потрібно зазначити, що Олександрія була одним з найбільших міст того часу, звичаї мешканців якого не відрізнялися особливим благочестям.

Святий осмілився взяти на себе надзвичайний подвиг: він записав до себе в Пом'янник всіх блудниць Олександрії та почав старанно молитися за них.

 Преподобний цілий день працював на важких роботах і на зароблені гроші купував собі трохи їжі, а решту віддавав якій-небудь із численних Олександрійських блудниць, до якої приходив на ніч і говорив: "Благаю тебе, за ці гроші стережи себе в чистоті цю ніч, не гріши ні з ким". Потім преподобний замикався з блудницею в її кімнаті, і поки блудниця спала, старець всю ніч молився, читаючи псалми. Нерідко траплялося, що жінка, зворушена його словами і бачачи, як він старанно молиться, приходила до тями каяття і теж, ставши на коліна, починала молитися. Йдучи ж ранком від блудниці, Віталій брав з неї слово, що вона збереже в таємниці мету його відвідин. І так він робив кожного дня, відвідуючи по черзі всіх блудниць Олександрії.

Мешканці Олександрії, не знаючи правди, обурювалися поведінкою інока, всіляко ображали його, а він покірно терпів всі насмішки і тільки просив не засуджувати інших.

Молитви преподобного Віталія спасли багатьох грішних жінок. Одні з них пішли в монастирі, інші вийшли заміж, треті почали чесно трудитися. Але розповісти про причину свого виправлення і тим зняти звинувачення з преподобного Віталія вони боялися - їх зв'язувала клятва, взята святим. Коли одна з жінок порушила її і стала виправдовувати ченця, вона впала в біснування. Мешканці міста після цього не сумнівалися у гріховності преподобного.

Деякі клірики, що спокусилися поведінкою ченця, доносили на нього святому Патріарху Івану Милостивому. Але він не повірив їм.

Преподобний Віталій продовжував свій важкий подвиг: будучи перед людьми грішником і перелюбником, він приводив заблуканих до покаяння.

Одного разу, виходячи з місця розпусти, преподобний зустрів юнака - блудника, який з лайкою вдарив його по щоці і закричав, що чернець ганьбить Ім'я Христа. Преподобний відповів йому: "Повір мені, що за мене, смиренного, і ти отримаєш такий удар по щоці, що вся Олександрія збіжиться на твій крик".

Через деякий час преподобний Віталій оселився в невеликій келії, і в ній вночі помер. Тоді ж таки перед юнаком, який ударив старця, з'явився страшний біс, вдарив його по щоці і закричав: "Ось тобі удар від ченця Віталія". Юнак почав біснуватись. Він у нестямі качався по землі, рвав на собі одяг і кричав так голосно, що зібрав безліч народу. Коли через кілька годин юнак отямився, то побіг до келії преподобного, кричучи: "Помилуй мене, рабе Божий, що я згрішив проти тебе". Біля дверей келії він остаточно прийшов до тями і розповів присутнім про свою зустріч з преподобним Віталієм. Потім юнак постукав у двері келії, але не отримав відповіді. Коли двері зламали, то побачили, що преподобний представився до Господа Бога, стоячи на колінах перед іконою. В руках у нього був сувій із словами: "Мужі олександрійські, не осуджуйте раніше часу, поки не прийде Господь, Праведний Суддя". У цей час прийшла біснувата жінка, покарана преподобним за порушення таємниці його подвигу. Доторкнувшись до тіла святого, вона одужала і розповіла народу про все, що трапилося з нею.

Святитель Іоанн Милостивий радів, що не повірив наклепникам і не засудив праведника. Потім при великому натовпі розкаяних жінок, навернених преподобним Віталієм, святий Патріарх урочисто проніс його останки через все місто і віддав їх чесному похованню.

Тільки після кончини преподобного ВІталія відкрилося, яким великим подвижником був він і скількох занепалих людей привів до Христа й порятунку. Всі врятовані ним жінки з’явились на поховання й біля труни з його мощами відкрили таємницю,заповідану їм угодником Божим.

Велика святість преподобного Віталія була підтверджена й чудесами,що творились біля його мощів, від доторку до яких зцілилась біснувата, а також одержували повне зцілення багато кульгавих і сліпих.

Такий надзвичайний подвиг святого Віталія навчив багатьох не поспішати осуджувати інших. І справді, ми бачимо лише зовнішність людини, і не знаємо, що у неї в серці. Тому сказано: "Не судіть, та не судимі будете."