"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

17 грудня - пам'ять святої великомучениці Варвари

Свята великомучениця Варвара

Свята великомучениця Варвара жила у роки страшних гонінь на християн, за часів правління нечестивого Римського імператора Максиміана (240 - 310 рр.), в грецькому місті Іліополі. Варварин батько Діоскор був знатним і багатим чоловіком, котрий поклонявся язичницьким богам. Рано втративши дружину, як "зіницю ока" оберігав він свою єдину доньку Варвару.

Дівчина підростала, неземна краса, світлий розум і чуйне серце були притаманні їй. Батько ж турбувався, щоб ніхто з бідних і простих людей навіть не глянув на неї, бо вважав їхні очі недостойними бачити прекрасне обличчя доньки його.

Тому Діоскор побудував високу вежу і замкнув там Варвару. Ніхто з того часу не міг завдати дівчині кривди, але й бачити її також ніхто не міг – лише служниці та сторожа.

Усамітнена, замкнена від людських очей, дивлячись на всю велич земну і небесну, Варвара постійно задавалась питаннями – хто створив все це? На що служниці відповідали їй, що все це створили боги, яким поклоняється твій батько. Не повірила дівчина, бо серце підказувало, що це не так: статуї богів створила людська рука, а блискітки на небі міг запалити лише хтось по-справжньому могутній і всесильний. І ось Господь відкрив правду пізнання Варварі – зрозуміла вона, що існує Єдиний Господь, не придуманий і не створений людиною, який подарував життя усьому світу.

Коли батько, бажаючи її одружити, дозволив виходити з вежі, дівчина познайомилася з християнами, які розкрили їй суть віри Христової. З великою радістю вона сприйняла звістку про спасіння Сином Божим роду людського. Варвара вирішила теж стати християнкою і невдовзі прийняла святе хрещення від священника, який приїхав у її місто з Олександрії. Він же просвітив її тайнами Християнської віри. Життя Варвари тепер зовсім змінилося, воно було повністю присвячене Богові, дні і ночі вона проводила у молитві до Господа.

Якось Варвара звернула увагу на те, як майстри споруджують батькові лазню. Діоскор наказав слугам на південній стіні прилаштувати лише два вікна. Варвара ж попросила про ще одне – на честь Святої Трійці. А ще на мармуровому камені, що знаходився на східній стіні цієї будівлі, дівчина пальцем зобразила святий хрест – і ніби викарбувала його на камені. До сьогодні, кажуть, збереглася ця купіль з трьома вікнами, з викарбуваним хрестом та слідом ступні самої святої Варвари.

Коли батько побачив це і довідався, що його дочка стала християнкою, побив її, зачинив у кімнаті й поставив біля дверей сторожу. Погрози й побої батька не скорили Варвару. Переконавшись, що не зможе зломити її віри, він у розпачі відвів дочку до начальника управи Мартіана і сказав йому, що коли вона не покається і не поклониться богам язичників, то той може чинити з нею, що захоче.

Мартіан був захоплений молодістю і вродою Варвари. Він почав її вмовляти аби вона зберегла своє молоде життя. Та свята діва, сповнена любов’ю до Христа, нізащо не погоджувалась визнати язичницьких богів і заявила Мартіану, що вона готова прийняти мученицьку смерть заради свого Бога і Спасителя. Тоді розгніваний Мартіан наказав її катувати і вкинути до в’язниці. У в’язниці Господь Ісус Христос з’явився до неї і зцілив її рани. Коли її знову привели до правителя, то він здивувався, побачивши, що всі рани в неї загоїлись і вона здорова. Він запропонував їй принести жертву богам за своє зцілення. "Не твої боги зцілили мене, — вигукнула свята Варвара, — мене зцілив Господь Бог Ісус Христос. Йому я з вдячністю поклонюсь і віддам себе в жертву".

Правитель міста Мартіан надав батьку право здійснити суд над дочкою, який і обезголовив святу. Разом зі святою Варварою була страчена свята Юліанія, яка відкрито оголосила себе християнкою під час тортур святої Варвари. Це сталося 17 грудня 306 року.

Того ж дня Діоскор та Мартіан були покарані Господом – обидва загинули від блискавки під час грози, і не залишилося від них навіть кісток.

Варвара після страждань за Христа, похована в рідному місті Іліополі благочестивим чоловіком на ім’я Галентіан.

Мощі святої Великомучениці Варвари були перенесені до Константинополя. Нині ж вони перебувають в Києві у Володимирському кафедральному соборі .

У християнському світі Варвару шанують як заступницю простолюду, спасительку людей від наглої смерті, охоронницю вояків. Адже перед смертю вона молилася Богу, щоб усі, хто її поминає, не гинули від раптової смерті, щоб кожен встиг перед смертю покаятись і причаститися. Тому на іконах святу великомученицю Варвару часто зображують із Святою Чашею в руці.

Православна Церква вшановує пам'ять святої Варвари 17 грудня.

Молитва до святої великомучениці Варвари

Свята славна i всехвальна великомученице Христова Варваро! Зiбранi сьогоднi у храмi твоєму Божественному люди, поклоняючись i з любов’ю прикладаючись до раки з мощами Твоїми, страждання ж твої мученицькi i в них Самого Страстоположника Христа — Який дав тобi не тiльки в Нього вiрувати, але й страждати за Нього, — похвалами прославляючи, молимо тебе, вiдома за бажання нашi заступнице: моли з нами i за нас прихильного зi Свого милосердя до благань Бога, щоб милостиво почув нас, що просимо Його благiсть, i не відкинув від нас усi потрiбнi для спасiння й життя прохання, i дарував християнську кончину життя нашого, безболiсну, бездоганну i мирну, Божественних Таїн причасну; i всiм, хто на всякому мiсцi, в усякiй скорботi й напастях потребує Його милосердя й допомоги, велику Свою подав милiсть, щоб благодаттю Божою i твоїм теплим заступництвом, душею й тiлом завжди у здоров’ї перебуваючи, славили дивного у святих Своїх Бога Iзраїлевого, Який не вiддаляє допомоги Своєї вiд нас, завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки віків. Амiнь.