"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

27 січня - день пам'яті рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії

Свята рівноапостольна Ніна

Кожен християнський храм – це історія: його виникнення, побудова, постаті, до нього причетні, та навіть часто й зруйнування і відновлення. У древній столиці Грузії – Мцхеті – існує православний храм, який грузини назвали “Живоносний стовп” – Светіцховелі. Назва вже сама розповідає частину історії його появи: за переданням, при будівництві храму надзвичайним чином була поставлена колона зі стовбура кипариса – за молитвами святої діви Ніни, просвітительки Іверії (тобто Грузії). Хто ж вона така і чому Промислом Божим її життя увіковічнилося в історії Церкви Христової?

Свята народилася близько 280р. в місті Коластри, у Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Її батька Завулона давнє передання називає родичем великомученика Юрія Переможця. Будучи знатним за походженням, Завулон користувався повагою імператора Максиміана, в час правління якого жив. Завулон був християнином і, перебуваючи на службі у війську імператора, багато робив для звільнення полонених галлів, які прийняли християнство. Мати святої Ніни, Сусанна, була сестрою Єрусалимського патріарха Ювеналія.

Свята Ніна з юності всім серцем полюбила Бога, їй було шкода людей, що не вірили в Нього. Після того, як батько святої став пустельником, а мати присвятила себе служінню Богові в якості диякониси, святу Ніну віддали на виховання до благочестивої стариці Ніанфори. Дівчинка була дуже талановита. За два роки перебування у стариці вона твердо засвоїла правила віри і благочестя. Щодня з ревністю читала Священне Писання. Серце її палало любов’ю до Христа, Який, щоб спасти людей, пішов на хресні страждання і смерть. Коли Ніна читала, зі сльозами на очах, євангельську розповідь про розп’яття Христа Спасителя, вона задумалась над долею хітона Господнього. Також розповіді побожної Ніанфори про Іверію (Грузію), тоді ще язичницьку країну, пробудили в Ніни бажання відвідати цю країну й просвітити її мешканців світлом Євангелія.

День і ніч Ніна молила Пресвяту Богородицю, щоб Вона удостоїла її побачити Грузинську землю, знайти хітон Ісуса Христа, який зіткала Богоматір Своїми руками, і прикластися до нього. Також вона молила Пресвяту Діву послати її у Грузію проповідувати слово Господнє, про яке ще не знав тамтешній народ. І ось одного разу свята Ніна побачила у видінні Матір Божу, Яка сказала їй іти в Іверію і там проповідувати істинну віру в Ісуса Христа. Вставши від сну, дівчина побачила, що в руках тримає дві гілки виноградної лози. Недовго думаючи, свята відрізала пасмо свого прекрасного волосся і хрестовинно зв’язала гілки так, що утворився хрест. Цей хрест, який зараз так і називають – хрест святої Ніни, - має особливу форму: його бічні кінці не прямо горизонтальні, а дещо нахилені вниз, оскільки зроблений він не з твердого дерева, а з виноградної лози, з якою Сам Христос у Євангелії порівнює Себе, кажучи до апостолів: “Я є лоза, а ви - віття”.

У той час із Рима у Вірменію втікали 52 діви разом із царівною Рипсимією і їхньою наставницею Гаїянією через намір імператора Діоклетіана одружитися з царівною, всупереч її обітниці незайманості перед Небесним Женихом – Христом. Ніна приєдналася до них і разом зі святими дівами досягла кордонів Вірменії.

Як тільки Діоклетіан дізнався, що Рипсимія ховається у Вірменії, то надіслав лист вірменському царю Тірідату, який на той час був ще язичником, щоби він відшукав царівну і повернув її в Рим, або ж, якщо захоче, може одружитися з нею сам. Слуги Тірідата знайшли Рипсимію. Коли цар побачив її, то сказав, що бажає царівну мати собі за жінку. Однак царівна відмовила йому.

Тірідат засудив царівну на смерть, спочатку піддавши її страшним тортурам. Такої ж долі зазнали всі діви і їхня наставниця. Лише свята Ніна чудом спаслася від смерті. Ось як це сталося.

У Мцхеті, куди прямувала свята Ніна є, мабуть, найстаріший та найбільш дивний з усіх рослин кущ дикої ожини. Він росте біля давньої християнської каплиці IVст. Цей кущ багаторазово палили вогнем, виривали з корінням, у часи безбожної радянської влади навіть поливали кислотою, щоби знищити, але щоразу, наче неопалима купина, рослина виростала знову. Її листя мало цілющі властивості. Саме на цьому місці в колючих заростях царського саду ось уже понад сімнадцять століть тому оселилася свята Ніна, ховаючись від гніву язичників.

Їй було чого хвилюватися за своє життя, адже своєю молитвою вона зруйнувала ідола головного поганського божка іверів – армаза. Від гніву язичницьких жерців святу врятувало те, що її сприйняли за рабиню, а тому покарати могли лише з відома її господаря. Справа у тому, що в данину був звичай: господар, купивши раба, відрізав йому пасмо волосся і зберігав його в себе на ознаку підтвердження права власності. Побачивши волосся, яким свята перев’язала хрест, що носила з собою, жерці вирішили, що перед ними рабиня, а слова святої Ніни, що вона - раба Ісуса Христа, переконали їх у тому.

Дуже скоро свята Ніна стала відомою в околицях, тому що надавала допомогу багатьом нужденним. Дізнавшись про силу її молитов, хворі стали приходити до неї. Закликаючи ім’я Христове, свята Ніна зцілювала їх і розповідала їм про Бога, Який сотворив небо і землю – про Христа Спасителя.

Згодом свята Ніна почала відкрито проповідувати Євангеліє і закликати грецьких язичників та іудеїв до покаяння і до віри Христової. Її благочестиве, праведне життя було відоме всім, і народ тягнувся до святої поглядом, слухом і серцем. Жителі міста, а особливо єврейські жінки, стали часто приходити до Ніни, аби послухати з її уст вчення про Царство Боже і вічне спасіння. Багато хто таємно приймав віру в Господа.

Серед новонавернених християн був Авіафар, який розказав святій Ніні про хітон Господній. Еліоз, дід Авіафара, на прохання своєї сестри Сідонії, був у Єрусалимі, щоби знайти для неї якусь реліквію, пов’язану із земним життям Ісуса Христа. Еліоз довідався в місті про сотника Лонгина, який за жеребом отримав хітон Господній і викупив у нього священну річ. Коли Еліоз показав сестрі хітон Господній, Сідонія, взявши його, почала цілувати зі сльозами і, притиснувши його до грудей, зразу ж померла. Ніхто не зміг вийняти з рук померлої цю священну одежу. Згодом Еліоз поховав сестру разом з хітоном таємно, так, що ніхто не знав місця поховання Сідонії.

Свята Ніна не переставала проповідувати слово Боже. Навіть цар роздумував про християнство, адже ця віра поширилась не тільки в сусідній Вірменії, а й у Римській імперії, де цар Костянтин Великий переміг ім’ям Христа всіх ворогів.

Грузія перебувала під владою римлян, і син тодішнього царя Міріана III – Бакар – був у той час заручником в Римі. Тому Міріан не забороняв Ніні проповідувати Христа у своєму місті. Ненавиділа християн дружина Міріана, цариця Нана, але, коли свята Ніна вилікувала її від страшної хвороби, цариця перед святою Ніною і всім народом, а опісля і вдома, перед чоловіком своїм, визнала, що Христос є істинним Богом.

Згодом і сам Міріан увірував у Христа. Для Грузії він був тим, ким імператор Костянтин був у той час для Риму і Греції. Господь обрав Міріана, щоб він керував “спасінням Грузинської землі”. Він направив послів до імператора Костянтина із проханням прислати йому єпископів та священиків, які б охрестили народ. До приходу священиків цар наказав побудувати храм Божий і обрав для цього місце, яке вказала свята Ніна – у своєму саду, саме там, де ріс кедр, під яким знаходилася могила Сідонії, що тримала у своїх руках хітон Господній. Це відкрив святій Ніні Господь.

Кедр зрубали. З шести гілок витесали шість стовпів, на яких повинна була триматися вся будова. Сьомий стовп, якого витесали із самої серцевини дерева, щоб заложити основу храму, неможливо було підняти. Опечалений цар пішов додому, роздумуючи над тим, що б це могло означати. Розійшовся і народ. Тільки свята Ніна зі своїми ученицями залишилась там на всю ніч. Вони молились і обливали слізьми пень зрубаного дерева. Рано-вранці з’явився дивний юнак, підперезаний вогняним поясом. Він підійшов до стовпа і підняв його високо в повітря. Згодом стовп став нерухомо на своє місце. З нього почало текти пахуче і цілюще миро.

На прохання царя Міріана у Грузію прийшов Антіохійський архієпископ Єфстафій з двома священиками і трьома дияконами. Цар зібрав усіх керівників областей, воєвод і придворних для того, аби вони прийняли хрещення в річці Курі. Неподалік священики охрестили і народ.

Так, з Божою допомогою, архієпископ Євстафій разом зі святою Ніною навернув до Господа грузинський народ. Запровадивши богослужіння і освятивши перший у Мцхеті храм на честь Дванадцяти Апостолів, архієпископ Євстафій повернувся в Антіохію. А у Грузії поставив єпископа – ним став пресвітер Іоан.

Згодом у Грузії заснували перший храм у селі Єрушети, де залишили цвях із хреста Господнього. А другому храму, що був закладений у селі Манглисі, подарували частинку Животворчого Хресного Древа. Кам’яний храм на честь Преображення Господнього у Мцхеті, за бажанням царя і вказівкою Ніни, був закладений у царському саду, біля будиночка святої.

Ховаючись від слави і хвали, що приносили святій і цар, і народ, та бажаючи ще більше служити Богові, Ніна проміняла багатолюдне місто на гори. Узявши із собою пресвітера Якова і одного диякона, свята Ніна подалась у гірські краї, на північ від Мцхети, проголошувати там євангельське вчення. Горяни під впливом Божественної сили євангельського слова та чудес, прийняли Євангеліє Царства Христового, знищили своїх бовванів і охрестились.

Свята проповідниця направилась на південь Кахетії. Вона досягла поселення Бодби – кордонів її святих подвигів і земного мандрування, оселилась там. Ніна швидко привернула до себе увагу жителів цього краю. Цариця Соджа(Софія), яка одного разу разом з іншими прийшла послухати Ніну, зі своїми царедворцями і народом охрестилась.

Завершивши в Кахетії останню справу свого апостольського служіння у Грузинській країні, свята отримала одкровення про наближення своєї смерті. Після 35 років подвигів свята Ніна мирно відійшла до Господа в 335р. На місці її кончини цар Маріан спорудив храм в ім’я великомученика Георгія.

Завдяки рівноапостольній Ніні Грузія почула євангельську проповідь про Спасителя. Саме вона охрестила Грузинську землю і навернула на істинний шлях тисячі людських душ. Господь дав їй цей нелегкий хрест, адже знав, що саме вона зможе його гідно нести дорогою життя, тому хрест для неї був не тягарем, а джерелом спасіння.

Молитва до святої рівноапостольної Ніни

Всехвальна і предивна рівноапостольна Ніно, воістину неоціненна прикрасо Церкви Православної та велика похвало народу Божого, що просвітила всю Грузинську країну Божественним ученням, подвигами апостольства перемогла ворога нашого спасіння, трудами й молитвами насадила там сад Христовий і виростила у ньому багатий плід. Вшановуючи святу пам’ять твою, припадаємо до чесного твого образу і благоговійно цілуємо чудотворний хрест — всехвальний дар тобі від Божої Матері — який ти обвила своїм дорогоцінним волоссям, і зворушено просимо тебе, повсякчасну заступницю нашу: охорони нас від усякого зла і скорбот, врозуми ворогів Святої Церкви Христової і противників благочестя, охороняй отару твою, що її доглядала, і моли Всемилостивого Бога, Спасителя нашого, перед Яким ти стоїш, щоб дарував православному народові нашому мир, довголіття, успіх у всіх добрих справах, і нехай приведе нас Господь у Небесне Своє Царство, де всі святі славословлять Всесвяте ім’я Його, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.