"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

7 грудня -пам'ять Меркурія, ігумена Бригинського

Преподобний Меркурій Бригинський

Ми є свідками того, що не лише в давнину були святі угодники Божі, а і в теперішній час. Життя преподобного Меркурія, ігумена Бригинського, є прикладом для нас і вказує, що проводити благочестиве життя, бути побожним, праведним і твердим у вірі Христовій можна і треба, живучи у будь-який час.

Народився преподобний 1870 року у благочестивій християнській сім’ї в с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області та одержав при хрещенні ім’я Максим. З юних літ любив відвідувати церкву, з великим захопленням читав Священне Писання і уже не мислив себе без Бога та з ранніх літ мріяв назавжди присвятити себе чернечому служінню.

У зрілому віці, усвідомивши сенс людського буття, пізнавши Бога та полюбивши красу Церкви, преподобний направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. За велику ревність до молитви, доброту, любов та працелюбство Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, постника Печерського в дальніх печерах. Незабаром монаха Меркурія було висвячено в ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Життя святого у монастирі було шляхом бездоганного послуху, повного зречення своєї волі, мужньої перемоги над спокусами.

Після жовтневого перевороту для Церкви, монастирів та, зокрема, монахів почались важкі часи. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нова влада "признала" історико-культурним державним заповідником і вирішила "колишню святиню" перетворити у "Всеукраїнське музейне містечко". До 1930р. монастир було повністю ліквідовано. Частина братії була вивезена за сотні кілометрів від Києва і розстріляна, інші були ув’язнені або ж відправлені в заслання, а сама Лавра була пограбована. Вигнанцем із улюбленої обителі став ієромонах Меркурій, який перетерпів великі випробування та бачив руйнування великої Православної святині, яка століттями залишалась оплотом віри, кораблем спасіння, дороговказом до Небесного Царства.

Промислом Божим Меркурій залишився живим, тоді як багато хто з братії просто були знищені комуністичним режимом. Довгий час отець ієромонах проводив у молитві неподалік від Лаври та на квартирах своїх духовних дітей, але, не бажаючи їх обтяжувати та наражати на небезпеку, преподобний вирішив покинути Київ. Старець ( а йому на той час було понад 60 років) повертається на Чернігівщину, і оселяється у сусідньому з рідним селом Бригинцях.

Так як храм був зруйнований радянською владою, отець Меркурій близько десяти років звершував Богослужіння в однієї парафіянки вдома, але завжди всім повторював, що так довго тривати не може. Всі свої старечі сили преподобний докладав для того, щоб на місці колишнього храму стояв новий. Незважаючи на всі перешкоди - і від фашистів, які хотіли знищити преподобного, і від безбожної радянської влади, і від невидимих ворогів християн, з Божою допомогою, отець Меркурій із парафіянами збудували невелику церковцю. У страшні воєнні та повоєнні роки, коли було зруйновано, спалено, знищено багато святинь, у Бригинцях молитвами та стараннями преподобного будувалася святиня. Святий престіл для храму преподобний змайстрував своїми руками. І вже у 1946 році церква була освячена на честь Пресвятої Тройці та відкрита для парафіян. Цей храм та престіл збереглись до сьогодні.

Всі, хто хоч раз зустрічався з отцем Меркурієм, довго його пам’ятали, засвідчуючи, що очі його сяяли радістю та любов’ю до ближніх. За молитвами преподобного не раз ставалися і зцілення. Так, одного разу до нього привезли хлопчину, що страждав на епілепсією, і за його молитвами недуга відійшла. "Допомогла віра батька і сльози матері", – говорив він, смиренно приховуючи дар, одержаний від Господа.

Сільська влада не могла змиритися з тим, що відкрито храм і люди потоком ідуть до святого Меркурія за порадами, молитвами та зціленнями від недуг, а старець приймає всіх, будучи для "всіх усім". І ось одного разу сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку до скирди в поле, щоб вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність. Коли поступив наказ «вогонь», зброя дала відсіч; те саме, трапилось і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити святого, думаючи, що коли він йтиме, вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, посоромивши диявола та безбожну владу.

У 1955 р. під час Різдвяних свят отець Меркурій молився в храмі. Після служби люди розійшлися, і батюшка залишився один. Місцеві комсомольці давно стежили за старцем, і ось випала нагода йому зашкодити. Вони зачинили його у холодному храмі, радіючи, що прислужились владі. Декілька днів старенький та немічний ігумен пробув у церкві аж до того часу, поки люди не знайшли його, застудженого, але лагідного і доброго, що молився за своїх кривдників. Від того часу батюшка тяжко страждав і хворів, але ще десять місяців служив своїй пастві як добрий пастир, не зважаючи на свою неміч.

Проживши Богоугодно 86 років від народження, 7 листопада 1956 року преподобний отець Меркурій відійшов з миром до Небесних Божих осель. Поховали батюшку біля вівтаря ним збудованого Свято-Троїцького храму, у якому він прослужив 10 років, на Бригинецькому кладовищі. Але свою паству святий не залишив і після смерті. На його могилку завжди приходили люди, несучи свої горя і печалі, немочі і хвороби, а поверталися додому утішеними і зціленими душевно і тілесно.

До сьогоднішнього дня із завжди прибраної та доглянутої могилки преподобного зривають травичку і з вірою прикладають до хворобливих місць тіла. До сьогоднішнього дня за молитвами святого люди отримують благодатну допомогу Божу у своїх життєвих потребах.

Преподобний Меркурій Бригинський У 2011році, "враховуючи праведне життя ігумена Меркурія, чудотворіння за його молитвами при житті і після смерті, шанування віруючим народом у Чернігівській землі, молитовний подвиг та справжнє смирення", Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату під головуванням Святійшого Патріарха Філарета благословили прославити преподобного Меркурія до лику святих для місцевого шанування. Також було визначено звершувати день його пам’яті 7 грудня за новим стилем.

7 грудня 2011 року в День пам’яті святої великомучениці Катерини та преподобного Меркурія, постника Печерського, у Чернігові в святому Кафедральному Соборі святої великомучениці Катерини відбулося прославлення в лику святих священного ігумена Меркурія Бригинського. Божественну літургію та чин канонізації очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні сонму єпископів та духовенства УПЦ Київського Патріархату.

Рака з мощами преподобного Меркурія, ігумена Бригинського перебуває в Чернігові у Кафедральному Катерининсьому Соборі.

У Свято-Троїцькому храмі с. Привільне перебуває ікона преподобного Меркурія, ігумена Бригинського, з частинкою Його святих мощей, яка була подарована Високопреосвященнішим Іларіоном, архієпископом Рівненським і Острозьким, під час його архіпастирського візиту 26 серпня 2012 року.

Молитва до преподобного Меркурія Бригинського

О, преподобний і богоносний отче наш Меркуріє, великий подвижнику Бригинський і Чернігівський чудотворцю, всім, хто з молитвою припадає до тебе, скоропослушний помічнику! Все життя своє Отця, Сина і Святого Духа ти славив та любов’ю бувши сповнений до Бога і людей. Хреста свого взявши ти послідував за Христом, тому і багато скорбот перетерпів, та віру зберіг і диявола посоромив. Любов’ю своєю і лагідністю багатьох людей ти до Бога привів, а всі, хто зверталися до тебе за допомогою, не відходили без нічого і непочутими. Великий дар лікування маючи, допомагав ти, найперше, душу зцілити, а потім і тілесну недугу вгамувати. Перейшовши від трудів земних до небесних осель, не залишив нас, а ще більше виявляєш до нас свою любов, якою обдарував тебе Господь ще від народження твого. Маючи велику сміливість до Христа Спасителя нашого, Його щиро благай, щоб спастися нам, бо віримо, що, за молитвами до тебе, будуть вислухані всі наші благання і збереже нас Господь у всякій непорочності та чистоті.

О, священна главо, предивний отче наш! Виблагай у Великодаровитого Бога нашого всякий дар, всім і кожному благопотрібний, та охороняй нас від усякого зла, скорботним утіху подавай, хворим – зцілення, безнадійним – надію, невіруючим – віру міцну, а всім нам любов нелицемірну, щоб за твоїм заступництвом ми досягнули Небесного Царства, де ти нині з усіма святими перебуваєш, і там оспівували Бога, дивного у святих Своїх, Йому ж честь і поклоніння возсилаємо Отцю і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.