"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

12 липня - славних і всехвальних первоверховних Апостолів Петра і Павла

12 липня  - славних і всехвальних первоверховних Апостолів Петра і Павла

Святих апостолів Петра і Павла Православна Церква називає Первоверховними. Цим почесним найменуванням вони відзначені, бо особливо потрудилися в поширенні Христового вчення серед язичницьких народів і показали найвищі зразки відданості і любові до Божественного Учителя і Його справи на землі.

Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, вони навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати вуста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця. Згадаємо, скільки бід і скорбот зазнали вони. “Я думаю, - пише святий апостол Павло до Коринфян, - що нам… Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були позорищем світові, терпимо голод і спрагу, і наготу, і побої, і поневіряємося, ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині” (1Кор. 4, 9-13).

Святий апостол Петро виявив свою любов і відданість Господеві ще в дні земного життя Спасителя. До покликання свого на труди апостольські, він носив ім’я Симон і жив у галілейському місті Віфсаїді. Господь же назвав нового учня Кифою, що означає арамейською мовою “камінь”, “скеля”. У грецькій мові цьому слову відповідає “петрос” або “петра”. Відтоді новонавернений апостол зробився палким послідовником Христовим, Його учнем і постійним супутником.

Самовіддана любов до Христа відкривала Петрові Божий Промисел. Він першим сповідав Ісуса Сином Бога Живого (Мф. 11, 16). Почувши новину після Воскресіння Господа, він перший біжить до гроба Христа, а пізніше говорить Йому: “Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе” (Ін. 21, 16). Після зішестя Святого Духа на апостолів, Петро, першим серед апостолів, почав голосно проповідувати віру в Христа, і багатьох людей-язичників та іудеїв навернув до християнської віри. Апостол Петро мученицьки закінчив на хресті своє земне життя, кров’ю засвідчивши відданість слову Христа.

У всій історії Вселенської Церкви ледве знайдеться інша особа так відома християнському світу, як святий апостол Павло. До покликання на благовісницьке служіння він носив ім’я Савл та був ревним охоронцем фарисейських законів. Сам Христос переродив його з “вітхої” людини і зробив “новою” людиною та просвітив його світлом істини. І від цього часу більше немає Савла, а з’явився Павло – цей “обраний сосуд” Божий і другий Первоверховний апостол.

Своє апостольське служіння апостол Павло проводив під безпосереднім і явним керівництвом Божим. “Сповіщаю ж вам, браття, - пише апостол Галатам, що Євангеліє… я прийняв… і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа” (Гал. 1, 11-12). Великою була могутність проповіді апостола, він добре потрудився для поширення віри Христової.

Апостол Павло особисто не бачив Христа, не був серед учнів за Його земного життя, але своїм просвіченим, ясним і багатогранним розумом назавжди визнав, що Христос – це дійсно обітований Месія, Котрий прийшов спасти увесь рід людський, і хто у Христі, той нове творіння, нова людина. Апостол Павло теж дістав вінець мученицької смерті, хоча, на відміну від апостола Петра, його не розіп’яли, а як римському громадянинові відтяли голову мечем.

Великою була нагорода Первоверховним апостолам ще за часів їхнього земного життя. Святий апостол Петро був удостоєний стати свідком наважливіших подій у житті Христа-Спасителя – Гефсиманської молитви і Божественної слави на горі Преображення. А святому апостолу Павлу було дано бути восхищенним до третього неба, за його словом, до раю, де він чув невимовні слова, котрих людина не в змозі і переказати. У своєму посланні до Коринфян він говорить: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, приготував Бог тим, хто любить Його!” (1 Кор. 2, 9).

Книга Діянь повіствує, що Бог через апостола Павла чинив великі чудеса. Досить було прикласти до хворих хустину, чи пояс, чи інші речі апостола Павла, як недужі зцілювались, а біси втікали (Діян. 19: 11-12). В цій же Книзі описується про апостола Петра. Люди, знаючи де апостол Петро буде проходити, ставили недужих так, щоб хоч тінь апостола Петра впала на них,- і вони зцілювались (Діян. 5: 15-16).

Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив – то покайся, якщо потерпів падіння – то вставай, виявив слабкодухість – зміцнюйся надією на Бога, віруй у Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі приведе нас до наслідування життя вічного.