"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

6 травня - святого великомученика Георгія Побідоносця

Святий Георгій Побідоносець

6 травня (23 квітня за старим стилем) увесь православний світ вшановує пам'ять Святого Георгія. Церква нарекла його Побідоносцем як непереможеного воїна Царства Небесного.

Народився преподобний у III столітті від Різдва Христового в Каппадокії (область в Малій Азії), в глибоко віруючій християнській сім`ї. Походив із славного князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську і за віру у Христа прийняв мученицьку смерть. А мати після смерті чоловіка оселилась у Палестині, де присвятила своє життя вихованню сина та навчила його Святому Письму.

Досягнувши повноліття, Георгій вступив на військову службу до царського війська і, завдяки своїм здібностям та мужності, виявлених у боях, вже в молодості отримав вищий військовий ранг (трибуна) при нечестивому імператорі Діоклетіані.

Він стає радником, наближеним до імператора. В цей час померла його мати і він отримує великий спадок.

У 296р. на раді Сенату імператор Діоклетіан надав своїм намісникам повну свободу в розправі над християнами: дозволялося спалювати їхні книги, руйнувати церкви, а самих їх віддавати на муки. Георгій, дізнавшись про цей страшний наказ, роздав бідним все своє майно і відпустив на волю своїх рабів. А сам прийшов до Сенату та відкрито визнав себе християнином і закликав Діоклетіана припинити жорстокі катування християн та увірувати в Ісуса Христа.

Приголомшений імператор, який любив і прославляв Георгія, спробував умовити його не губити свого молодого життя і, по звичаю римлян, принести жертву богам. На це почув рішучу відмову. Тоді розгніваний Діоклетіан наказав кинути святого в темницю, де йому забили ноги в колодки і придавили груди важким каменем. Георгій стійко переносив страждання і дякував Богу.

Наступного дня Діоклетіан знову спробував переконати хороброго юнака зректися християнства, та коли це не вдалося, велів колесувати Георгія. Мученика прив'язали до колеса, під яким були влаштовані дошки із залізними вістрями. При обертанні колеса гострі леза різали оголене тіло святого. Під час цієї страшної тортури юнак не видав жодного стону. Спочатку він голосно славив Бога, потім тихо молився і стих.

Вирішивши, що Георгій загинув, імператор наказав зняти понівечене тіло з колеса, а сам пішов до храму Аполлона приносити жертву. Ледве він пішов, як навколо потемніло, вдарив грім, засяяло сліпуче світло і серед розкатів почулися слова: «Не бійся, Георгій, Я з тобою!» У колеса з'явився Ангел Господній у вигляді світлоносного юнака. Він поклав руку на мученика - і Георгій зійшов з колеса зцілений, прославляючи й дякуючи Богові. Воїни відвели Георгія до імператора. Той, побачивши його, ледве міг повірити своїм очам, але озлобився ще більше: наказав скинути Георгія в глибоку яму й засипати вапном. Георгій помолився, осінив себе хресним знаменням і спокійно увійшов у яму. Через три дні його відкопали і виявили живим і неушкодженим. Тоді мученика взули в розпечені чоботи з цвяхами всередині і з побоями погнали по вулицях.

У в'язниці він знову отримав зцілення і наступного дня прийшов на допит здоровий. Діоклетіан, вважаючи це за чаклунство, наказав відомому тоді чарівникові Афанасію приготувати отруту для Георгія, але отрута на нього не подіяла - святий, як і раніше викривав язичницькі марновірства і славив Ісуса Христа.

Святий мученик стверджував, що віруючий у Бога перенесе будь-які муки і здатен творити діла, які творив сам Христос. Почувши це, Діоклітіан, намагаючись принизити християнську віру, сказав: “Якщо твій Бог має таку силу, то воскреси мертвого”. На це св. Георгій відповів: “Ти спокушуєш мене, але ради спасіння народу цього, що побачить силу Христа, Бог мій сотворить таке чудо”. Коли святий Георгій помолився - земля затрусилася, гробниця відкрилася і мертвий ожив та вийшов з неї,славлячи Бога.

Звістка про таке диво відразу поширилась серед народу і багато людей прославляли Христа як Великого Бога. Це справило враження і на чарівника Афанасія – він кинувся в ноги святого Георгія та сам увірував у Христа, за що був покараний на смерть.

Але сам імператор Діоклітіан залишився при своїх переконаннях. Підтвердилися слова Христа Спасителя у притчі про бідного Лазаря: “Коли Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять” (Лк. 16, 31).

Страдника святого Георгія знову посадили до в’язниці, куди до нього приходило багато людей, яких він зціляв і навертав до християнства. Навіть дружина гонителя Діолектіана, цариця Олександра, бачачи чудеса мученика, увірувала в Христа. Цар засудив її разом із святим Георгієм на страту. Але цариця Олександра, з волі Божої, не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли йшла на місце страти.

В останню ніч свого земного життя мученик старанно молився Господу, а коли задрімав, йому явився Сам Господь, Який підняв його Своєю рукою, обняв, поцілував і, поклавши на його голову вінець, сказав: “Не бійся, а дерзай і сподобишся Царства зі Мною”.

На судилищі імператор запропонував принести жертву ідолам. Георгій увійшов в божницю, перехрестився і став біля головного ідола та сказав: “Ісус Христос - Бог мій”, після чого всі ідоли попадали додолу і розсипалися. Тоді імператор, за вимогою жерців, наказав відтяти святому Георгієві голову.Сталося це в день Пасхи 23 квітня за старим стилем 303 року.

Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Ліда, у храмі, що носить його ім'я, голова ж його зберігалася в Римі у храмі, теж присвяченому йому.

Шанування Святого Георгія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Георгій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім'я Георгія стає улюбленим. На Русі Святий Георгій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.

Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Георгія Побідоносця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.

Особливо багато для утвердження шанування Святого Георгія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто Георгія місто. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

До Георгія звертаються з проханням про здоров’я душевне та тілесне, про родючість землі, про допомогу і заступництво у боротьбі з ворогами рідної землі.

Молитва до святого Георгія Побідоносця

О всехвальний, святий великомученику і чудотворцю Георгію! Зглянься на нас скорою твоєю поміччю і вблагай чоловіколюбця Бога, хай не осудить нас, грішних, у беззаконнях наших, а простить їх нам з великої Своєї милості. Не зневаж молінь наших, але випроси нам у Христа Бога нашого, тихе і благовгодне життя, здоров'я душевне й тілесне, землі плодючість і достаток у всьому; і нехай не на зло обернемо блага, даровані нам з милості всещедрого Бога, а для слави святого імені Його і в прославлення сильного твого заступництва; щоб зміцнив Він державу нашу вічним миром і благословенням. Вислухай нас, мученику Христовий, Юрію, і моли за нас неперестанно Триіпостасного Владику всіх Бога, щоб з великої благодаті Його і чоловіколюбства, твоєю ж допомогою і заступництвом, знайдемо милість разом з ангелами і архангелами і всіма святими праворуч правосудячого Судді стати, і Його славити з Отцем і Святим Духом нині й повсякчас, і навіки віків. Амінь.