"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

7 квітня - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

7 квітня  - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Цього дня Церква святкує одне з найбільших дванадесятих свят, встановлене на честь принесення Діві Марії “благої вісті” через архангела Гавриїла про народження від Неї Сина Божого, Який стане порятунком занепалому людству.

Ось як про цю подію розповідає нам Євангеліє від Луки:

Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у Галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав Їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово. Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; нехай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.

Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але не без нашої участі. Тому слова Пресвятої Діви: “Я - раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму” - мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулося б.

Говорячи про цю подію, святий Григорій Палама зазначає: “Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливе без творчої волі Божої. І тому ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка заради нашого спасіння, всім серцем, всім розумом, і всією Своєю душею, зуміла довіритися Богові до кінця”.

Тому Свята Православна Церква так глибоко шанує Пресвяту Богородицю, називаючи Її чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів, бо саме Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачаття від Святого Духа в її утробі сприйняв у єдність Своєї Іпостасі, тобто Своєї Особи, людську природу.

Подія Благовіщення є початком спасіння людства, яке після гріхопадіння прародичів – Адама і Єви, жило в тіні гріха і смерті. Таке спасіння людства мало настати з приходом у світ Месії, Якого Бог пообіцяв першим людям ще під час їхнього вигнання з Раю (Бут. 3. 15).

На благу вість Архангела про втілення Божого Сина чекало людство довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних, що жили раніше. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Ін. 1: 14).

У слові на Благовіщення, яке виголосив святитель Іоан Золотоустий, читаємо: “Архангел Гавриїл був посланий об’явити всесвітнє спасіння. Гавриїл був посланий принести Адаму обітницю про повернення з неволі. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити з Творцем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви, збереженої для Сина. Був посланий ангел, щоб вказати на Сонце правди. Був посланий ранок, що передує світлу дня. Був посланий архангел Гавриїл, котрий вказує на Того, Хто знаходиться у Отця Небесного”.

Богослужіння на Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гімнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: “Радуйся!” Головні мотиви тієї святої і неземної радості — це втілення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і цнотливості, це спасіння людського роду.

Свято Благовіщення було встановлене в глибокій древності – про нього достовірно відомо вже з ІІІ століття, але в різних християн звалося воно по-різному: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок Спасіння. І лише від VII століття і на Сході, і на Заході його почали називати Благовіщенням Пресвятої Богородиці.

Про древнє шанування свята свідчить те, що від самого початку створення Християнської Церкви в Назареті, на тому місці, де Архангел благовістив Діві Марії, побудовано храм в пам’ять Благовіщення Богородиці. Про древність святкування Благовіщення свідчить святий Афанасій Великий (293-373), коли в бесіді на свято говорить, що воно є першим в ряду інших свят і особливо вшановується, бо є початком спасіння. Це свято в своїх бесідах згадують святителі Григорій Неокесарійський, Афанасій Олександрійський, Іоан Золотоустий, блаженний Ієроним, блаженний Августин та інші.

В V ст. Анатолій, патр. Константинопольський, преп. Андрій Критський (VII cт.), преп. Іоан Дамаскін (VIII ст.) та святитель Феофан, митр. Нікейський (VIII ст.) й інші написали багато хвалебних пісень на честь Благовіщення, якими і нині Церква прославляє цю подію.

Український побожний народ завжди святкував Благовіщення особливо. З великої шани до цього свята, за церковним звичаєм, у цей день не дозволяється працювати. За народним прислів’ям “у цей день навіть ластівка не в’є собі гнізда”. На Благовіщення треба приходити до храму, щоб у молитвах дякувати Богу за Його незбагненне милосердя до нас грішних.