"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Розписи у храмах

Розписи у храмах

Чому Свята Церква шанує ікони і церковний живопис? Третя заповідь говорить: "Не створи собі кумира". І багато є християн, які засуджують поклоніння іконам, посилаючись на цю заповідь Божу.

Ми відкидаємо таке перекручення Священного Писання, тому що Той, Хто сказав: "не сотвори собі кумира", Той Самий Бог повелів Мойсею спочатку скинію прикрасити, а потім і в Соломоновому храмі зобразити херувимів повелів, наказав вирізати їх із дерева і покрити золотом.

Один і той же Бог сказав і "не сотвори кумира" і "створи херувимів". Як розуміти оці повеління Божі: Бог заборонив творити кумирів, але заборонив поклонятися їм як Богові, але не заборонював служити Богові через святі зображення.

Лише істинному Богові Господу Ісусу Христу поклонятись треба. Протестанти кажуть: "Бог є Дух, а хіба можна Дух зобразити?" Не можна! Це дійсно так! Але Бог Господь Ісус Христос втілився і мав тіло наше і одяг наш. То чому ми себе зображаємо на фотографіях і картинах, а не маємо права зобразить Господа нашого Ісуса Христа, який був у такій же плоті як і ми?

То чи порушуємо ми заповідь Божу? Не порушуємо! Тим більше, як говорить нам передання, Господь зобразив Своє лице на рушникові, який перейшов до царя Агара. Тобто Сам зобразив Своє лице. То чому ж ми не можемо наслідувати Його?

Тому Церква із самого початку поклонялась іконам як і поклонялась Христу. Але не іконам поклонялась, а Богові, що на них.

Крім того, що означають ці образи? Це є друга книга для тих, хто не вмів читати. Не всі ж люди завжди були грамотні і вміли читать і писать, а було багато людей, які грамоти не знали. А коли вони приходили і бачили живопис, Євангельські образи - "Вхід Господній в Єрусалим", "Розп’яття Ісуса Христа", "Воскресіння Ісуса Христа", "Благословення дітей" і т. д., то для них це було, як відкрита книга, як Євангеліє. Як ми читаємо Євангеліє, так вони читали ці зображення.

Але все це має одну мету – утвердження віри в серцях людей. Віри не просто в існування Бога. Як говорить апостол Яків: "І біси вірять, що Бог є". Така віра людей не спасає, а без віри не можна спастися.

Чому не можна спастися без віри? Тому що причина падіння перших людей якою була? Де причина гріха, першого гріха в людському образі? Це віра Богові. Адам і Єва не повірили Богові, що помруть, коли з’їдять із забороненого дерева? Не повірили! А повірили дияволу! Чому вони пішли на цей гріх? Бо хотіли стати богами. Диявол сказав: "Не правда, якщо з’їсте, станете богами".

І ось бачите, Бог сказав: "не їжте", а Адам і Єва не повірили. А диявол каже "їжте", і вони повірили. Так ось для того потрібна віра, щоб спастися. Треба прийти людині у той стан, у якому вона була створена Богом. А для цього треба повернутись до віри, яку мали перші люди до гріха.

Ось чому Ісус Христос зціляв тільки тих, хто вірив? Господь, коли когось зцілював, казав: "Віра твоя спасла тебе". Так само віра спасає і зціляє людей протягом усієї історії Церкви. А точніше протягом всієї історії людства, починаючи від Адама, вірою люди спасаються.

І Адам, який потім розкаявся, і Ной, і Авраам, і Давид, і пророки і всі святі Старозавітньої Церкви, не говорячи уже про Новозавітню Церкву, спаслись вірою.

Тобто, як бачите, віра має фундаментальне значення для оновлення нашої людської природи. Але віра жива, а не віра мертва. Бо є віра жива, а є віра мертва. Яка віра мертва? Вона як мертва людина, вона не діє.

І тому серед нас, християн, дуже багато таких, які визнають існування Бога, визнають Святу Тройцю, визнають, що Христос Спаситель помер і воскрес, але віра їхня не діє. Від чого ж тоді віра ця не діє? Бо вони не живуть в земному житті за цією вірою. Вони діють по іншим законам, по законам земним. І тому у них віра мертва, і вони майже як атеїсти.

Бог створив людину безсмертною. Тому, чи ти віриш, чи ти не віриш, - коли вже ти народився людиною, ти будеш існувати вічно. Це однаковий закон і для невіруючого і для віруючого, у якого віра мертва. Вони зрештою однакові – як атеїст, так і такий віруючий. Тому що один відкидає Бога зовсім, а другий, хоч і визнає, але в житті його віра не діє, вона не примушує його робить добро.

А яка віра жива? Як дізнатися яка це віра? А пізнати її можна по плодам. Господь так сказав. А плодами є любов. Любов є плід віри. Якщо людина любить, то у неї віра жива. А, якщо людина вірить, а не любить, а навпаки ненавидить, а навпаки засуджує, значить любові нема, віра мертва.

Тому, брати і сестри, коли ми поглянемо у себе, то бачимо, що у нас наче і жива віра, і водночас наче й мертва. Тому що, коли ми грішимо, то це є результат мертвої віри.

Віра наша настільки слаба, що не втримує нас від гріха. Бо, якщо вона була б сильною, то вона утримала би нас від гріха. А оскільки вона напівжива, то сили немає і не може нас утримать від гріха.

І як нам бути в такому випадку? Хочемо йти у вічне і блаженне життя? Усі хочемо! І водночас же знаємо, що в Царстві Небесному нічого гріховного нема. Якщо нічого гріховного нема, а я визнаю, що я грішник, то я не можу попасти туди. Не можу! Тому то Чоловіколюбний Бог дав нам пізнання визнавати себе грішними. І каятися треба перед Ним за свої гріхи.

Каятися треба не просто так, що казати "так, я грішник", а треба визнавати в чому ти грішник. Перш за все треба знати в чому ти грішник. І коли ми будемо знать в чому ми грішні, які заповіді ми порушили, тоді ми будемо каятися належно, просити в Бога помилування як слід.

Бог від нас вимагає тільки одне – визнання своїх гріхів і смирення перед Богом. А Господь Божественною благодаттю, Своєю любов’ю прийме нас у Царство Небесне.

Якщо любов Божа безмірна, то чому існує вічне покарання для грішників? Чому Бог не може простить тих грішників? Тому не може простить, що люди не визнають себе грішниками і не каються.

Ось зверніть увагу: чому Бог людину спас від гріха і смерті, а диявола ні? А тому що диявол ніколи не покається, ніколи не визнає себе винним перед Богом.

Господь, коли вигнав Адама із раю, плакав і жалкував, а диявол розгордився своєю гордістю і не покаявся, не визнав себе винним, бо вважав себе рівним Богові. Тому таку істоту Бог спасти не може. І тому ж таких людей, хоч і весь людський рід спас, в Царство Боже не візьме.

Ті, які не покаялися у своїх гріхах, ось ті ніколи не попадуть в Царство Боже. А ми грішники маємо надію, що через покаяння, через визнання своїх гріхів, отримаємо від Бога прощення. А якщо отримаємо від Бога прощення, будемо чистими, тому що Господь простить. А що це значить простить? Очистить людину від гріха, очистить совість людську.

Тому, дорогі браття і сестри, ми, звісно, грішники, але віримо правильно – православно. І тому Господь простить нам у житті, якщо будемо каятися. А для того, щоб покаятися, треба розуміти зміст покаяння.

Не так просто це покаяння. Бо багато хто каже: "Ось я покаюсь, коли буду помирать. Тоді я буду каятись і Господь відпустить". Не думайте так, тому що такого почуття покаяння може і не бути перед смертю. "Покаяння відкрий мені двері", - співає Свята Церква. Ти, Господи, відкрий для мене двері покаяння, бо я не можу відкрить ці двері покаяння у Царство Боже.

Будемо, дорогі браття, просить, щоб Господь наш Ісус Христос, Який став заради нашого спасіння Людиною, допоміг нам постійно каятись у своїх гріхах, постійно каятись.

І зверніть увагу на молитву, на всі молитви православні – всі зверненні на покаяння. Ранішні молитви – покаяльні, вечірні молитвиі - теж покаяльні. У церквах що найбільше, які слова найбільше звучать? "Господи помилуй!" Тобто бачите: і богослужіння, і молитви всі спрямовані на покаяння і прохання Бога помилувать.

І тому ми віримо, що Господь помилує нас і дарує Царство Небесне. І нехай Господь допомагає нам на цьому шляху. Амінь!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет