"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

ПРЕОСВЯЩЕННИМ АРХІПАСТИРЯМ, БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

ДОРОГІ БРАТТЯ І СЕСТРИ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Знову ми святкуємо подію, яка сталася понад 2000 років тому, коли Син Божий з'єднався з людською природою. Апостол Павло називає це «великою тайною благочестя: Бог явився у плоті» (1 Тим. 3: 16). Що це означає: «Бог явився»? Бог є дух, дух невидимий. Тому людина не може бачити невидимого. А для того, щоб людина побачила Бога, Він став людиною, народившись від Пресвятої Діви Марії і Святого Духа. Ми знаємо, як народжується немовля від похоті чоловіка і жінки, а ось як народився Син Божий від Діви і Святого Духа – не розуміємо. Тому апостол Павло і називає це народження великою тайною.

Читати далі...

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ

Світле Христове Воскресіння

Світле Христове Воскресіння – найбільше і найвеличніше з усіх свят. Це свято над святами, торжество над торжествами.

Це свято перемоги життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю.

Вся земля радіє нині Воскресінню Христовому. Ісус Христос, наш Спаситель, не залишився мертвим у гробі. Він воскрес, а це означає, що ми спасенні від гріха і смерті. Людина вже непідвладна смерті. І хоча “смерть панує над родом людським, але не вічно”, ми завжди будемо жити, бо Той, Хто воскрес з мертвих, “смертю смерть подолав”.

На Воскресінні Христовім утверджується сенс існування світу і його історії. Воскресіння Христове розкриває сенс життя кожної людини. Воскресіння Христове дає нам надію на наше власне воскресіння.

У вічне блаженне життя, в Царство Небесне без Господа Ісуса Христа, без Його пришестя і втілення, розп’яття, смерть і Воскресіння ніхто із людей не міг ввійти. Якби Він не зійшов на землю, не втілився, не виконав Спасительний подвиг, ніколи б ми не визволились від пекла і вічних страждень. Чому ми радіємо нині? Бо Господь відкрив нам Двері Раю в Царство Небесне. Без Нього не може бути спасіння людини.

Читати далі...

ОСОБЛИВОСТІ БОГОСЛУЖІННЯ СТРАСНОЇ СЕДМИЦІ

ОСОБЛИВОСТІ БОГОСЛУЖІННЯ СТРАСНОЇ СЕДМИЦІ

Після Вербної неділі настає Страсний тиждень. Таку назву цей тиждень має тому, що він присвячений споминам про останні дні земного життя Спасителя: Його страждань, хресної смерті і поховання.

За величністю згадуваних подій усі дні Страсного Тижня називаються Великими. Особливо зворушливі споминами, молитвами і співами останні три дні.

Понеділок, вівторок і середа цього тижня присвячені згадуванню останніх бесід Господа Ісуса Христа з народом і учнями. Відтак, у євангельському читанні і церковних співах на утрені та літургії у Великий Понеділок згадується висушення смоковниці (Мф. 21:18 - 43). У Великий Вівторок – бесіди Ісуса Христа про Страшний Суд, притчі – про таланти і про десять дів (Мф. 25). У Велику Середу – помазання ніг Христа на вечері у Вифанії і зрада Іуди (Мф. 26: 1 – 16).

У Великий Четвер згадується Тайна Вечеря і встановлення Таїнства Причастя. Зворушливий спів ірмосів канону і стихир мимоволі переносить слухачів до тієї великої справи, яка здійснювалася на Тайній Вечері. Літургія (св. Василія Великого) у Великий Четвер (як і у Велику Суботу) звершується разом з вечірнею.

Читати далі...

7 квітня - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

7 квітня  - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Цього дня Церква святкує одне з найбільших дванадесятих свят, встановлене на честь принесення Діві Марії “благої вісті” через архангела Гавриїла про народження від Неї Сина Божого, Який стане порятунком занепалому людству.

Ось як про цю подію розповідає нам Євангеліє від Луки:

Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у Галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав Їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово. Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; нехай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.

Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але не без нашої участі. Тому слова Пресвятої Діви: “Я - раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму” - мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулося б.

Читати далі...

Молитва в житті християнина

Молитва в житті християнина

Найголовніша справа в житті – молитва,
a всі інші – справи другорядні
(Святитель Григорій Богослов).

“Молитва за своєю природою — це спілкування та єднання людини з Богом, а за своєю дією вона підтримує світ і поєднує його з Богом”, — каже св. Іван Ліствичник.

Як гімн молитві звучать слова одного зі стовпів Церкви — св. Івана Золотоустого: “Молитва — спасіння, безсмертя душі, незнищима сторона Церкви, страх для дияволів, а для благочестивих — спасіння. Що світло сонця для тіла, те молитва для душі. Немає нічого сильнішого від ревної і щирої молитви, вона — могутня зброя і велика охорона”.

Молитва дає християнинові ясність розуму, спокій духу, перемогу над пристрастями, мужність у стражданнях і надію вічного щастя.

Так само, як наше тіло щодня потребує для життя поживи, так і душа потребує молитви.

Про потребу і значення молитви дуже часто згадується у Святому Письмі: “І ви взиватимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я почую вас,” – говорить Господь устами пророка Єремії (Єр., 29, 12). Спаситель Христос під час свого земного життя був у постійному молитовному єднанні із Своїм Отцем. “В ті дні, - розповідає євангелист Лука про один випадок, - зійшов Він на гору помолитися, і пробув всю ніч в молитві до Бога” (Лк., 6, 12).

Молитися навчали і Апостоли. “Чи страждає хто з вас? Нехай молиться. Чи тішиться хто – нехай співає псалми”, - говорить апостол Яків (Як. 5, 13). А апостол Павло закликає: “Безперестанно моліться. Подяку складайте за все”.

Читати далі...

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

Різдво Господнє

ПРЕОСВЯЩЕННИМ АРХІПАСТИРЯМ, БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

ДОРОГІ БРАТТЯ І СЕСТРИ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. В чому полягає сутність цієї події і в чому її значення? Сутність Різдва Христового полягає в тому, що Син Божий – істинний Бог – став людиною. Він з’єднав в одній іпостасі, тобто в одній особі, дві природи: Божественну і людську. Ці дві природи не змішались і не створили одну змішану природу, але кожна із них залишилась незмінною і довершеною.

Для чого все це створив прославлюваний у Тройці Бог? Для того, щоб оновити людську природу, тобто визволити її від гріха і смерті. Чи може людина сама подолати в собі гріх і смерть? Не може! Якщо ж були і є в людському роді праведні, то ці праведні люди теж не вільні від гріха. Пророк Давид зрозуміло про це говорить: «В беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя» (Пс. 50: 7). Якщо ми не можемо подолати гріх і стати безгрішними, то тим більше ми не можемо подолати смерть. Тому для того, щоб подолати в людській природі гріх і смерть, Син Божий з’єднався з людиною і переміг у ній гріх і смерть.

Читати далі...