"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Розуміння та значення Великого посту для духовного життя християнина

Прийшов піст, матір цнотливості,
викривач гріхів, проповідник покаяння,
оселя ангелів і спасіння людей.

 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Людське життя немислиме без подвигу, тобто без тих зусиль, які християнин, ведений і укріплюваний Духом Святим, докладає для того, щоб, позбавившись від рабства гріха і пристрастей, йти слідом за Христом. В цих подвижницьких трудах велику роль відіграє піст. Саме він є одним із найдієвіших знарядь нашої духовної боротьби проти підступів диявольських. Кожен повинен берегти свою духовну чистоту, відкидаючи всі тілесні і душевні пристрасті через виконання закону, що відкрив нам втілений Бог.

Щоб підтримати у нашій душі спасительний намір повсякденного покаяння, Господь благозволив установити особливий великопісний час, упродовж якого ми могли б зібрати для своєї душі запас сил, потрібних для нашого духовного вдосконалення. І не даремно Спаситель перед виходом на справу спасіння роду людського поклав в її основу сорокаденний піст, тим самим заповівши і нам ставити піст в основу особистого спасіння і визволення з-під влади диявола.

Церква виділила для нас у році чотири пости, чотири благословенних і спасительних періоди, в час яких ми повинні по-особливому дбати про наше духовне вдосконалення. Великий піст, або свята Чотиридесятниця, є найсуворішим, бо встановлений на згадку сорокаденного посту Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Звичайно, що у людини, яка бажає вступити у подвиг посту, відразу ж виникають запитання: як провести цей період, аби отримати користь для душі і тіла? Як не змарнувати ці великі і святі дні, проводячи їх у веселощах та задоволенні плотських пристрастей? Часто люди, підходячи до посту формально або зі спотвореним уявленням про нього, намагаються полегшити або взагалі заперечити і відмінити його для себе. Сьогодні у світі можна почути слова, що, мовляв, піст шкідливий для здоров’я, не потрібно позбавляти тіло енергії і сил, необхідних для його належного функціонування, і таке інше. Та якщо піст встановлений Богом, то він ніяк не може принести людині шкоди, бо все, що заповідає нам виконувати Господь, заповідає для нашого ж блага, а тому поститися не тільки не шкідливо, а навіть корисно для нашого здоров’я.

Піст встановлений Самим Господом Богом ще на зорі людства. Святитель Василій Великий говорить, що всі святі постились… Посту дотримувались і старозавітні праведники, постились святі апостоли, суворо дотримувались постів всі святі і подвижники новозавітної Церкви. Все життя святих і блаженних людей спонукає нас до посту. Але найважливіше, що Сам Господь наш Ісус Христос сорокаденним постом укріпив прийняту за нас плоть, прийняв на Себе спокуси диявола, освятивши піст Своїм прикладом, і нас настановляє постом і молитвою привчати себе до подвигів і перемагати диявольські спокуси.

Не варто забувати і те, що піст не можна зводити тільки до того, щоб не їсти м’яса, риби і інших молочних продуктів. Не можна піст порівнювати із звичайним голодуванням чи дієтою. Такий піст не принесе нам абсолютно ніякої користі. Не можна зміст посту зводити тільки до тілесного стримання від їжі, залишаючи без уваги духовну його частину. «Істинний піст, – навчає нас святитель Василій Великий, – це віддалення від зла, стримання язика, придавлення в собі гніву, відкинення пристрастей, брехні, злослів’я і клятвопереступу. Істинний піст завжди повинен поєднуватися з молитвою». Дотримуючись посту, потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. А тому той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: обмежити все те, що відволікає від спілкування з Богом. Адже людину виправдовує не піст, а переміна, яка стається в її душі.

Звичайно, що тілесний піст для тих, хто може його виконати у всій суворості, є надзвичайно важливим, адже, за вченням святих отців, тілесний піст встановлено для того, щоб було легше постити душі. Тілесний піст не може бути самоціллю, бо ціль будь-якого посту – відновлення ієрархії духовних сил, перемога духа над плоттю і визволення душі з рабства гріха. Саме тому тілесний піст може служити тільки засобом для духовного вдосконалення. Духовний же піст покликаний до того, щоб повернути втрачену духовну силу і знову піднести плоть у рай, яка через гріхопадіння перших людей втратила свою святість і піддалась владі гріха і смерті.

Всі ми уражені гріхом і можемо очиститись тільки покаянням і щирою молитвою, але без посту покаяння не дієве. «Піст, – навчає святитель Василій Великий, – возносить молитву на небо…» А святитель Іоан Золотоустий, підкреслюючи важливість поєднання посту з молитвою, говорить: «Хто постить, той погашає свої пристрасті, бо піст робить душу бадьорою, підносить над землею і веде на небо. Хто молиться з постом, той має два крила, він швидший від вогню і вищий за землю, і через це стає ворогом і ратоборцем проти диявола і слуг його, бо немає сильнішого за того, хто щиро молиться». Таким чином, піст, покаяння і молитва нерозривно пов’язані між собою. І без посту не може бути істинного покаяння і спасительної молитви, а без покаяння і молитви спастись неможливо.

Часто ми намагаємось себе виправдати тим, що ми живемо у важких умовах, в інших історичних реаліях, що час великих подвигів уже минув, що ми не живемо в монастирі, або заспокоюємо себе словами: «Не те оскверняє людину, що входить в уста її…». Так, звичайно, тільки не треба забувати, що безгрішний Господь все ж таки постився сорок днів. В силу таких міркувань піст або зовсім недотримується, або дотримується частково з різними відхиленнями.

Скорботно, що на душу багатьох з нас діє перший, четвертий і Страсний тиждень, соромлячи і захоплюючи нас високим і спасительним змістом. В ці тижні ми ще беремо себе в руки: і постимось, і говіємо, і ходимо у храм Божий. В інші ж тижні ми ніби віддаляємось і забуваємо про піст і молитву. Все це виникає не тільки тому, що в нас ослабли дух і віра, хоча і це є однією з головних причин, але й тому, що в нас немає правильного розуміння посту, тому що ми керуємось своїм спотвореним розумінням, а не церковним. Через таке неправильне бачення і розуміння дехто вважає піст надзвичайно важким періодом, періодом смутку та пригнічення, та насправді – це час радості і спокою, спокою від пристрастей і радості від повернення «додому». «Будемо поститись, – закликає нас святитель Василій Великий, – аби знову увійти в рай, спастися…».

Ще один момент, на який треба звернути увагу – це зовнішня форма посту. «Коли постите, не будьте, як лицеміри, – говорить Господь, – бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять» (Мф. 6: 16). Ми ж не повинні показувати людям свого посту, а постити потрібно перед Самим Богом, і Отець Небесний, «бачачи таємне, воздасть нам явно» (Мф. 6: 18).

Упродовж посту ми повинні частіше бувати у храмі, більше читати Священне Писання та твори святих отців, відвідувати хворих та ув’язнених, допомагати ближнім та немічним. В ці дні ми обов’язково повинні утримуватися від зайвих радощів та святкувань. У ці святі дні Великого посту кожний християнин повинен достойно підготуватися до таїнства Сповіді та святого Причастя, тому що мета посту – це зустріч з Богом, зустріч у таїнстві Причастя. Піст є нашою жертвою Богові та підготовкою до достойної зустрічі головного свята для кожного християнина – Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Святої Пасхи.

Дорогі браття і сестри! Ми з вами вступаємо у благословенні Богом дні Великого посту, і свята Матір-Церква, закликаючи нас не змарнувати ці спасительні дні, взиває: «Радісно почнімо час посту, настановивши себе на подвиги духовні: очистьмо душу, очистьмо тіло, стримуймося, як у їжі, і від усяких пристрастей, задовільняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов’ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні страсті Христові і святу Пасху в духовній радості!», а святий Амвросій Медіоланський доповнює: «Як у час жнив збирається їжа для тіла, так у дні святої Чотиридесятниці як в час духовних жнив ми повинні збирати їжу для душі, яка живилася б нею для життя вічного. Бо як нерадивий, який нічого не заготовить своєчасно, цілий рік голодує, так і той, хто постом і молитвою знехтує в великопісний час зібрати для душі духовну пшеницю і небесне життя, терпітиме вічну спрагу і бідність». Амінь.

 

Митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній.

Джерело: kpba.edu.ua