"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя сиропусна, прощена. Господь вимагає прощати образи одне одному

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні, як ви знаєте, “день прощення” – день, у який Церква встановила правило прощати одне одному образи. Християни повинні припиняти ворожнечу між собою. Благочестиві люди дотримуються цього звичаю.

Чому Свята Церква встановила напередодні Великого посту день прощення? На підставі повеління Господнього. Спаситель наш сказав: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6, 14-15).

У Великому посту всі ми повинні очистити свої душі від накопичених гріхів. А для цього нам потрібно зі смиренням каятися, щиро молитися і просити Господа простити нам гріхи наші. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душі палають ненависть і злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольців. Він говорить: “Коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій” (Мф. 5, 23-24).

Як бачите, без взаємного примирення Господь не благоволить до наших молитов. Зверніть увагу, Він говорить: “Піди перше помирися”. Для нашої гордості тяжко буває смирити себе. Але це необхідно зробити.

Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближніх, віруючі люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святі Тайни, роздають милостиню, чинять інші добрі діла і думають, що так воно і повинно бути: злоба – злобою, а добро – добром; одне одному не заважає. Такі віруючі глибоко помиляються. Від тих, хто тримає у своєму серці ненависть і злобу, Господь не приймає молитву; Він відкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть із своєї душі зло і не заспокоять її.

Ось візьміть для прикладу ворожнечу і проти­­стояння між віруючими і духовенством різних гілок Українського Православ’я, особливо – Московського Патріархату проти Київського. Даремно звертаються до Бога з молитвою віруючі, що ворогують між собою.

Послухаємо, що говорить з цього приводу преп. Анастасій, ігумен Синайський (див.: Пролог, березень 19 день). “Велике є зло від того, якщо хтось піде до церкви, маючи злобу на ближнього, і стане лицемірно промовляти слова Господньої молитви: “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. О чоловіче, що маєш отруту неприязні у серці! Наві­що ти говориш ці слова і даремно молишся, і навіщо лицемірно звертаєшся до Бога: прости мені, як і я простив? Ти прийшов молитися чи говорити неправду; отримати благодать чи задовольнити свій гнів; знайти спасіння чи страждання? Невже ти не чуєш під час Божественної служби: “Полюбімо один одного”? Тобто відкинемо усяку неправду і злобу. Подумай, як ти можеш стояти зі злобою у серці, коли ангели служать, многоокі херувими на святій трапезі покривають Тіло Христове, шестикрилі серафими співають трисвяту пісню, і всі зі страхом стоять, і священик мо­литься за всіх людей, і Дух Святий сходить, і ангели пишуть імена тих, хто входить у церкву? Як же ти не жахаєшся і як просиш прощення, а сам не прощаєш?

Не забувай, якщо не простиш тих, що згрішили проти тебе, то і сам не отримаєш прощення; і простить тебе Бог тільки тоді, коли сам простиш; і помилує тебе Бог, коли сам помилуєш. Скажеш: я багато прощав моєму братові, але він знову дошкуляв мені й багато зробив мені зла, і тому не можу простити.

Не говори так, а старайся уподібнитися Стефану первомученику і молись за тих, що чинять тобі зло, і уподібнюйся своєму Господу, Який прийняв за нас смерть; стерпи докори від брата, і Господь простить тобі багато гріхів.

Тікаймо, браття, від злопам’ятства, бо всякий гріх швидко минає, а злопам’ятство часто переходить у пристрасть, що з’їдає серце; оскільки злопам’ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а зміїний яд постійно носить у собі. Той, хто має цю пристрасть, Царства Божого не успадкує і прощення не отримає. I ніяка доброчинність, ні піст, ні милостиня не підуть такій людині на користь, тому що злопам’ятство погубить усе”. Так навчав свою братію Синайський ігумен преп. Анастасій.

Все, що говорив преподобний своїй братії, повністю стосується кожного з нас. Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть і образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших”.

Амінь!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕT