"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Проповідь на Євангельське зачало 30-ї неділі після П’ятдесятниці. Шлях до вічного життя

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Одного разу до Ісуса Христа підійшов один з юдейських начальників і запитав, що йому робити, щоб успадкувати вічне життя. Господь сказав йому: “Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою”. Він відповів, що все це зберігає і виконує з юності своєї. Почувши це, Ісус Христос сказав йому: ”Ще одного не вистачає тобі – все, що маєш, продай і роздай убогим і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною”. Але той, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. Ісус Христос, побачивши, що він засмутився, сказав: “Як тяжко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого!” Ті, що чули це, сказали: “То хто ж може спастися? Господь відповів: “Неможливе для людей – можливе для Бога” (Лк. 18, 18-27).

Що ж це означає? Невже у Царство Боже лише один шлях – бідність і убогість? Невже всім ні про що не треба дбати або придбаного позбутися? Чи забороняє Господь взагалі матеріальні блага? Хто ж потрапить у Царство Боже, якщо його будуть позбавлені всі, що мають багатство: адже кожен має щось із матеріальних благ, живучи на землі? Мабуть, так розмірковували ті, хто чув ці слова Христові, і тому із здивуванням запитали: “То хто ж може спастися?” Можливо, і тепер багато хто думає так.

Не слід перекручувати слова Христа Спасителя, а треба розуміти їх правильно. Господь не сказав, що багаті не ввійдуть у Царство Боже. Він Сам створив матеріальний світ, посилає на землю дощ і тепло. Не тільки від праці людей, а головним чином від Бога залежать врожаї, а значить – і земне багатство. Він створив у надрах землі золото, срібло, за­лізну руду, вугілля, нафту, газ та інші природні багатства. Ми тепер добре знаємо, що саме від природних енергоносіїв у першу чергу залежить добробут людей. Бог створив людину з душею і тілом, яке потребує для свого існування хліба насущного. Він навіть заповів молитися так: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”.

Господь показав шлях до вічного життя, загальний для всіх – багатих і бідних, знатних і незнатних, великих і малих. Шлях до вічного життя один – виконувати заповіді Божі: не вбий, не перелюбствуй, не лжесвідчи, не кради, шануй батька і матір. Це є умови для входження в Царство Боже. Інший шлях – порушення заповідей Божих – неминуче веде до вічних страждань. І багаті, і бідні, не виконуючи заповідей Божих, не будуть допущені до Царства Божого.

Юдейський начальник, мабуть, виконував заповіді Божі, і тому був недалеко від Царства Божого. Але серцевідець Господь знав його духовну недугу – пристрасть до багатства. Можна мати багатство, але не мати в серці пристрасті до нього. Для цього ж чоловіка багатство було ідолом, через що він не міг любити ні ближніх, ні Бога. Тому Господь сказав: “Не можете служити Богові й мамоні”. І це суща правда!

Пристрасть до багатства глибоко вкорінюється в серці людини і непомітно підточує її духовне життя, як точить черв’як дерево. Люди, віддані пристрасті до багатства, бувають зовнішньо благочестивими: моляться Богу, щоправда поверхово, не від серця, зберігають зовнішню цнотливість, виявляють порядність щодо людей, які їх оточують, відвертаються від неправди, лжесвідчень і наклепів; не відмовляються від благодійництва, але не зі співстраждання до людей, а заради марнославства. Та коли таким людям потрібно принести велику жертву, що вимагає самозречення, коли Божа правда примушує їх зруйнувати ідола, якому вони служили, якого плекали завжди, – тоді виявляється, що ці люди знаходяться під владою мамони, в міцних руках користолюбства. Ось тоді, коли треба принести в жертву багатство, холоне любов і до Бога, і до ближніх, вічне життя перестає приваблювати багату людину. Тому Господь і сказав, що багатому тяжко ввійти в Царство Боже. Але можливо.

В наш час з’явилось немало багатих людей. Вони всі різні за духовним станом своєї душі. Одні з них віруючі, пам’ятають, що це Господь послав їм багатство. Ці багаті люди будують храми Божі, допомагають знедоленим, підтримують культуру, пам’ятають про смерть і вічне життя. Інші правдами, а часті­ше – неправдами отримали багатство, забуваючи, що воно набуте працею всього народу. Ці багатії, не маючи віри в Бога, не тільки не думають про вічне життя, яке турбувало євангельського багатого юдея, але не виконують заповідей Божих: не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не лжесвідчи, шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе (Лк. 19, 18-19). Заради багатства вони вбивають своїх супротивників або замовляють убивць. Вони провадять розпусне життя з любодійцями, забуваючи про обіцяну дружині вірність і даючи поганий приклад своїм дітям. Вони крадуть, бо той спосіб, яким вони накопичують гроші, інакше, як крадіжкою, не можна назвати. Вони лжесвідчать на судах одне проти одного. Провадячи такий спосіб життя, хіба вони думають про любов до ближніх? Звичайно, ні! Але їм варто нагадати слова Христа Спасителя, сказані євангельському багачу: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе, кому ж дістанеться все, що ти наготував?” (Лк. 12, 20). “Бо життя людини не залежить від багатства” (Лк. 12, 15).

Треба покладати надію не на багатство, що гине, а на Бога Живого (1 Тим. 6, 17). Багатство – корінь усякого гріха і беззаконня.

Звичайно, ці слова не почують багаті, про яких іде мова. Але ви, дорогі браття і сестри, повинні гово­рити про це, коли зустрічаєтеся на своєму земному шляху з цими людьми, щоб вони не загинули навіки.

Ті, хто слухав слова Христа про те, що багатому тяжко ввійти в Царство Боже, запитали: “То хто ж може спастися?” Господь відповів: “Неможливе для людей – можливе для Бога”. Це означає, що Бог може Своєю благодаттю пом’якшити і вилікувати серце користолюбного багача. Він може просвітлити духовні очі, засліплені наживою; допомогти розуму переконливо уявити тлінність і нікчемність земного багатства і красу та вічність духовних скарбів, – і таким чином зробити неможливе можливим. Історія християнства знає багато прикладів, коли благодать Божа перероджувала людей, які мали пристрасть до багатства.

Дорогі браття і сестри! Страшною і жахливою є пристрасть до багатства, а не саме багатство, не матеріальні блага, що створив Бог. Ця пристрасть буває настільки сильною, що вона унеможливлює успадкування блаженного вічного життя. На пристрасть до наживи може хворіти і бідна людина. Приклади можна знайти в житті.

Не будемо ж прикладати своє серце до багатства, а будемо виконувати заповіді Божі, і тоді, за словами Христа Спасителя, і ми успадкуємо життя вічне.

Амінь!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ