"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Проти наклепу

Всі ми знаємо, що життя Господа нашого Ісуса Христа було безгрішним, вчення - святим і піднесеним, Його благодіяння нещасним та стражденним були незліченними і відомими всьому народу. Ніякої причини для осудження нашого Спасителя не було. Ми знаємо, що Господь втілився і постраждав за наші гріхи, заради нашого спасіння. Але вороги Ісуса Христа не вірили, що Він - Спаситель світу, і вважали Його звичайною людиною. Вони ненавиділи Його і, врешті-решт, добилися засудження Його на розп'яття та смерть.

Який засіб обрали вороги Ісуса Христа, щоб засудити невинного і безгрішного? Наклеп! Такий же засіб, до якого вдаються і в наш час заздрість, злоба і неправда людська, щоб очорнити, принизити і згубити людину. Наклеп завжди був і є засобом боротьби з добрими людьми.

Для звинувачення Ісуса Христа первосвященики та книжники іудейські звели на Нього наклеп, що, мовляв, Він розбещує народ, забороняє йому платити податки кесарю і називає Себе царем. Яка зухвала брехня! Учитель найвисокоморальнішого вчення звинувачується у розбещуванні народу. На запитання, чи треба платити податок кесарю, Господь сказав: "Віддавайте кесареве кесареві, а Боже - Богові" (Мф. 22:21). А вороги Христові свідчили, що Він противиться верховній владі.

Господь вчив народ, що Царство Його не від світу цього, і одного разу сховався від людей,коли вони хотіли проголосити Його царем. Первосвященики ж іудейські звинувачували Його перед Пилатом, начебто Він хоче захопити верховну владу в країні. Наклеп став знаряддям боротьби ворогів Христових з нашим Спасителем.

На зорі історії людства диявол звів наклеп на Бога перед першими людьми - Адамом і Євою. З того часу диявол став батьком брехні та наклепником на Бога. Наклеп був і залишається до цього дня знаряддям у руках злих людей. Обмовляти ближнього свого, приписувати йому пороки, перебільшувати слабкості, кривотлумачити його добрі вчинки, - все це так часто зустрічається в нашому житті. Можна сказати, що це пошесть нашого часу. Наклеп - небезпечніше зло, ніж такі тяжкі злодіяння, як грабіжництво і вбивство. Грабіжник викрадає матеріальні цінності, без яких ми нерідко можемо обійтися, а наклепник посягає на духовні блага і викрадає наш дорогоцінний скарб - добре ім'я, нашу честь, - чим багато хто дорожить більше, ніж своїм життям. Апостол Павло каже: "Для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою" (1 Кор. 9:15). Вбивця заміряється на наше тілесне життя, а наклепник вбиває нас морально.

Від грабіжника та вбивці можна захищатися, застосовуючи відповідні запобіжні засоби. А хто чи що захистить нас від наклепника? Він зліший і хитріший від грабіжника і вбивці. Найобережніші, найбездоганніші у своєму житті люди не мають захисту від злого язика. Наклеп немовби зумисне спрямовується проти тих, хто своїм чесним і добродійним життям служить головним докором безсоромності й безсилій злобі наклепників. Скільки загинуло благородних людей від наклепу! Скільки людей страждають від того, що на кожному кроці зустрічають наклепників та заздрісників!

Наклеп суворо осуджується в Священному Писанні. Сам Спаситель, Який був поблажливим до людських слабкостей, називає книжників і фарисеїв - цих вчителів наклепу - зміями і породженням єхидни, породженням диявола. Як сини диявола наклепники будуть засуджені Богом на вічні страждання.

Нерідко буває, що Господь карає наклепників і в земному житті. Так, про преподобного Стефана, який жив у часи іконоборства, розповідають, що коли цар-іконоборець не зміг схилити його на свій бік ні милостями, ні дарами, то вирішив осоромити його перед Церквою, звинувативши невинного старця в гріху, яким гребують навіть молоді, але виховані люди. Його звинуватили у співжитті з молодою черницею на ім'я Анна. Цар підкупив служницю Анни, щоб та лжесвідчила на цих святих людей. Безсоромна жінка зробила все, чого вимагали від неї гонителі преподобного Стефана. При всьому народі Анну вивели з церкви і піддали суду. Цар вимагав одного: щоб вона визнала себе винною в гріху. Але ні умовляння, ні лжесвідчення служниці, ні муки не могли похитнути її мужності, і цар цього разу вимушений був залишити преподобного Стефана у спокої. Між іншим, цар вирішив винагородити наклепницю. Її видали заміж за одного чиновника, і незабаром вона народила близнюків. Одного разу, коли вона спала зі своїми малюками, діти немовби сказились і, одержавши якусь незрозумілу силу, схопили груди матері й почали пити її молоко не як немовлята, а як звірі, так що неможливо було звільнитися від них. Лютуючи над своєю матір'ю, вони умертвили її і самі, як породження єхидни, разом з нею загинули.

Нехай цей приклад стане всім нам уроком того, що треба всіляко утримуватися від наклепу на ближнього свого, щоб уникнути Божої кари за цей гріх і в цьому, і в майбутньому житті.

Амінь!

За матеріалами газети "ГОЛОС ПРАВОСЛАВ'Я"(Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет)