"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Про шлюб і розлучення

Однією із гострих проблем сучасності є розлучення і неправильне ставлення до шлюбу. У чому ж полягає сутність шлюбу? Шлюб – це Божественне установлення, дане людям до гріхопадіння, коли вони ще знаходилися в раю. Тоді Бог сказав: "Не добре бути чоловікові одному"(Бут. 2:18). Чому не добре бути чоловікові одному? Тому, що основою духовного життя є любов. Бог є любов, яка у Святій Трійці виливається в Отця на Сина і Святого Духа, у Сина – на Отця і Святого Духа, у Святого Духа – на Отця і Сина. А Адам, створений за образом і подобою Божою, був один. Його любов не мала на кого виливатися, тому Бог сказав: "Не добре бути чоловікові одному". Єва була створена для того, щоб Адам любив її і щоб вона любила Адама, бо й вона створена за образом і подобою Божою, а тому повинна була теж мати кого любити. І це був перший шлюб в людському роді. Шлюб був установлений Богом для любові.

 Друга причина установлення шлюбу – це народження дітей. Бог сказав першим людям: "Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю"(Бут. 1:28). І додав Бог: "Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї, і стануть два однією плоттю"(Бут. 2:24).

Таким чином, шлюб є Божественним установленням, і створений він для двох цілей – духовної любові і розмноження людського роду. На цій основі утворюються шлюби в усіх народів. І всі вони законні, бо відповідають задуму Божому – взаємній любові і розмноженню людського роду.

Кожен, хто вступає в шлюб, розуміє, що шлюб утворюється на основі любові, хоч бувають шлюби і за розрахунком. Проблема шлюбного життя полягає в тому, як зберегти до кінця життя подружню любов? Молодим людям насамперед треба мати справжню любов, бо якщо її не було від самого початку, то немає чого зберігати. У нашому теперішньому житті дуже часто молодих людей приваблює плоть, а не любов, хоч плотське єднання і називається любов'ю, - але помилково. Коли молоді люди сходяться для подружнього життя не на основі любові, а на основі плотського тяжіння один до одного, то цей шлюб не є правдивим від самого його початку. Тому цілком природно, що такий шлюб довго не триває, бо він заснований не на любові.

Чому сучасна молодь не має справжньої любові? Тому що діти і молодь не виховуються в дусі християнської любові і стриманості. Сучасна псевдокультура розбещує молодь. Як правило, підлітки вступають у плотські стосунки задовго до шлюбу. Яка може бути любов у такої молоді? Батьки, школа і суспільство повинні виховувати дітей і молодь у дусі християнської любові, а не в дусі розбещеності та егоїзму. Хіба напівоголені тіла, реклама з їхнім зображенням можуть викликати у молоді чисту любов? Ні! Хіба телевізійні фільми, які розбещують, сприяють утвердженню християнській любові? Теж ні! Яка ж після цього може бути у молоді любов? Якщо ж у молоді немає справжньої любові, то не може бути і міцних шлюбів. Із цієї причини і велика кількість розлучень.

Проте серед бурхливого гріховного моря є така молодь, яка має потрібну для шлюбу любов. Ця молодь вихована в дусі добра. Її шлюби звершуються на основі любові. Але подружня любов потребує постійної підтримки. Як вогонь підтримується через покладання дров, так і любов вимагає підігрівання. Благодать Божа, яка сходить на подружжя під час таїнства шлюбу, є тією силою, яка допомагає зберігати любов. Однак благодать не є магічною силою, як думає дехто, і вона не діє проти волі людини. Благодать співдіє з людською волею. Якщо молода людина своїми гріхами відкидає благодать, тоді вона відступає від людини. Про це треба завжди пам'ятати кожному віруючому.

Святий Іоан Золотоустий дає такі настанови чоловікові і дружині. Він говорить, що "любов чоловіка повинна бути постійною і такою твердою, щоб могла встояти проти всіх бід, прикростей і спокус". Чоловік повинен турбуватися про свою дружину, як Христос про Церкву. Хоч би треба було віддати за дружину свою душу, хоч би довелося перетерпіти щось тяжке, - чоловік не повинен відмовлятися.

Далі святитель дає поради, за допомогою яких досягається взаємна подружня любов. Він говорить, що для утвердження любові і злагоди між чоловіком і дружиною повинно бути переконання, що вони потрібні один одному. Не буде ні злагоди, ні любові між подружжям, коли кожний із них стане вимагати любові і відданості від іншого, не намагаючись самому виконувати свої обов'язки. Це служить підставою не для миру і злагоди, а для розбрату, бо в цьому виявляється не любов і поблажливість, а впертість і гордовитість. Проте і дружина нехай не очікує наперед чеснот від чоловіка, щоб тільки після цього показати свої чесноти, тому що це буде недоброю справою; так само і чоловік нехай не очікує від дружини наперед благочестя, щоб тільки після цього турбуватися про неї. Крім того, кожний із подружжя повинен бути поблажливим до недоліків іншого; треба запастись терпінням на випадок невдоволень, гірких образ і взаємних непорозумінь. Чоловік і дружина повинні пам’ятати, що правдива любов довготерпить.

Описуючи властивості любові, апостол Павло говорить: "Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає…"(1 Кор. 13:4-8).

Для збереження шлюбу чоловік і дружина повинні лишатися вірними один одному. Порушення подружньої вірності і є найтяжчим злочином проти шлюбу. Шлюб, який спіткала подружня зрада – це розколота посудина.

При найменшому поштовху розколота посудина може розвалитися. Так само і шлюб при невірності одного із подружжя довго не утримається. Можна вважати, що там, де з'явилася зрада, правдивого шлюбу вже немає. Якщо чоловік і дружина одна плоть, то при подружній невірності одна плоть вже перестає існувати. Такий шлюб не можуть зберегти навіть народжені діти.

У зв'язку з цим виникає питання: чи дозволяється законом Божим розлучення? Відповідь на це дає Господь наш Ісус Христос. Він говорить: "… що Бог з'єднав, того людина нехай не розлучає"(Мф. 19:6). Юдеї ж заперечили, кажучи: "Чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її (жінку)?". Ісус Христос говорить їм: "Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує…" (Мф. 19:7-9). Таким чином, Господь допускає розлучення тільки з однієї причини – перелюб одного з подружжя, бо там, де втрачена подружня вірність, фактично правдивого шлюбу вже не існує; він може продовжуватися тільки формально.

На цій підставі Православна Церква допускає розлучення, після якого невинна сторона може вступити в другий шлюб і навіть у третій. Четвертий шлюб у Православній Церкві не допускається. Але другий і третій шлюби – це шлюби покаянні.

Стостовно шлюбу апостол Павло розрізняє повеління Господні, тобто Божественне установлення, і поради, які дає він як апостол Христовий. За Божественним законом шлюб єдиний на все життя. Він може бути розірваний тільки з причини перелюбу одного з подружжя. Апостол Павло говорить: "А одруженим заповідую не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, - якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна, або помириться з чоловіком своїм, - і чоловікові не залишати своєї жінки" (1 Кор. 7:10-11).

Але людина має гріховну плоть, крім того, її спокушає диявол. Тому апостол дає вірним поради: "… це кажу вам як дозвіл, а не як повеління… Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися"(1 Кор. 7:7-9); "… щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка"(1Кор. 7:2). Тут мова йде про законні шлюби, благословенні Церквою. Далі апостол дає подружжям таку пораду: "Нехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою" (1 Кор. 7:3-5).

У наш час деякі віруючі, не маючи ні законного шлюбу, ні благословення Церкви, живуть разом і мають плотські стосунки. Такий спосіб життя є порушенням Божественного закону і порад апостола Павла. Згадаймо бесіду Ісуса Христа з самарянкою; Господь мовив їй: "Іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п'ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі…"(Ін. 4:16-18). І в наш час деякі віруючі живуть так, як ця самарянка.

Православна Церква закликає своїх вірних дотримуватися Божественного установлення і порад апостола Павла стосовно шлюбу, пам'ятаючи, що сім'я – це домашня церква. А той, хто порушує заповідь Божу про шлюб, повинен каятися, як, згрішивши, каявся цар і пророк Давид. Господь знає неміч людської природи і її схильність до гріха. Він допоможе Своєю благодаттю тим, хто кається і просить у Нього прощення і допомоги на побожне життя. Богові нашому слава навіки-віків. Амінь.

За матеріалами газети "ГОЛОС ПРАВОСЛАВ'Я"(Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет)