"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Проповідь на Євангельське зачало 22-ї неділі після П'ятдесятниці. Слово про те, що без любовi немає життя

Проповідь на Євангельське зачало 22-ї неділі після П'ятдесятниці. Слово про те, що без любовi немає життя

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Чого хоче людина, яка живе на цiй землi? Багато чого хоче. Перш за все, щоб вона нiколи не вмирала, щоб нiколи не припинялося те життя, яким живуть її думка, її воля, її почуття. Бiльше того, людина хоче, щоб за порогом земного життя, майже завжди зрошеного сльозами, оповитого скорботами, наш безсмертний дух вiчно блаженствував, жив у радостi й спокої. Наше серце прагне до звiльнення вiд тих страждань, якими неминуче супроводжується земний шлях кожної людини. А якщо не можна вiд страждань знайти порятунок, вона просить їх пом'якшення, шукає таку силу, яка допомагала б їх перебороти, могла б служити їй опорою у перенесеннi скорбот. Коли совiсть викриває людину у скоєних нею грiхах i злочинах i коли у серцi народжується розкаяння, людина прагне для себе прощення й утiхи.

Ось те головне, чого вимагає, чого шукає людське серце. I це все людина одержує в Господi нашому Iсусi Христi.

Христос нагадав людям про те, що смертi для людської душi нема i не буде. Вiн проповiдував, що в життi майбутнього вiку - вiчне блаженство i вiчний мир, що там немає нi слiз, нi зiтхання для тих, хто цього гiдний. Вiн прийшов у свiт для того, щоб вдихнути в людину життя i щоб вона могла протистояти усiм випробуванням, хворобам i стражданням. Хто вiрує в Нього, той, за словами Iоана Золотоустого, "стоїть на кам'янiй скелi, i нiякi бурi й хвилi не змиють його з цiєї скелi".

Читати далі...

Неділя Двадцять перша після П'ятидесятниці. Слово про Біблію

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Святе Письмо, або Біблія, є книга Божа. Ця книга – унікальна за своїм розповсюдженням серед усіх народів. Вона – наймогутніша книга у світі за своєю силою і впливом на життя людини у всі часи.

Чи варто говорити про те, що Біблія – єдина книга, яка не вмирає. Всі інші книги, якими б вони не були цікавими, – короткочасні, з’являються і зни­­кають. Біблія – це книга на всі часи.

Інші книги призначаються певному колу суспільства – людям, що займаються наукою чи мистецтвом, літературою чи історією, іншими галузями знань. Біблія призначена для всього людства. Інші книги впродовж віків втрачають свою силу, і все, що є в них корисного, поглинається часом. Біблія ж – книга невичерпна. Джерело її настільки глибоке, що чим більше ми з нього черпаємо, тим більший знаходимо в ньому скарб.

Інші книги мають недоліки і вади, які треба відкидати. Біблія – це золото, випробуване вогнем. У ній не тільки нема ніяких хибних положень, але у ній є дивна сила, яка може боротися і перемагати усі єресі, що виникають в історії людства. І все це через те, що Біблія – це книга Божа.

В ній записано те, що відкрито для нас Духом Святим. У Біблії нема помилок, тому що Бог, який відкрив нам те, що потрібно для спасіння, не помиляється. Біблія містить у собі істину. Істиною є Бог. Світ через невігластво, безумство, гріховність і фарисейську доброчинність не знає Бога. Природа відкриває нам буття, могутність, благість і мудрість Божу, але Самого Бога природа не відкриває. А Біблія відкриває нам Бога. Поняття про Бога, що дає нам Біблія, настільки величне і захоплює серце, настільки високе і в той же час просте, настільки різноманітне і разом з тим цільне, що всі ті, хто, з ласки Божої, пізнав Бога через Біблію, відчувають і переконані в тім, що Бог відкрив Себе їм.

Ніхто не може знати Бога, але Сам Бог відкриває Себе людині настільки, наскільки Він хоче і наскільки людина може вмістити Його в собі. Тільки безумець може говорити, що він може пізнати Бога.

Читати далі...

Неділя Двадцята після П'ятидесятниці. Слово про мертві душі і їх воскресіння через віру і покаяння

Неділя Двадцята після П'ятидесятниці. Слово про мертві душі і їх воскресіння через віру і покаяння

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква запропонувала нам по- слухати уривок з Євангелія про воскрешення Ісусом Христом сина вдови з міста Наїна. Нас вражає, як євангеліст декількома словами зумів описати велике горе жінки: “Виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова”. Самот­­­ність! Яка вона страшна! Господь змилосердився над нещасною і сказав: “Не плач!” Ми теж часто кажемо скорботним близьким нам людям: “Не плач!” Але наше слово і слово Господа мають різну силу. Слово Господа несло радість, про яку ридаюча мати навіть і не мріяла. Ісус Христос підійшов до гробу і сказав: “Юначе, тобі кажу, встань!” Мертвий піднявся, сів і почав говорити. Всіх присутніх охопив страх, і всі про­славляли Бога, кажучи: “Великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій” (Див.: Лк. 7, 11-16).

Це надзвичайне явище – воскресіння юнака – є прообразом майбутнього воскресіння усіх померлих. Господь зробив це чудо не тільки заради того, щоб утішити скорботну матір, а також для утвердження нашої віри і надії на загальне воскресіння людського роду.

Будемо про це пам’ятати, браття і сестри, і радіти, що наш Спаситель Ісус Христос переміг смерть і всім нам дарував майбутнє воскресіння. Треба піклуватися про те, щоб ми воскресли на ра­дість і життя вічне, а не на сором і страждання вічне.

Пізнаймо самі себе і зрозуміймо, що кожен з нас має свого мерця, тому що через безліч щоден­них гріхів у нашому живому тілі знаходиться мертва душа. Це дійсно так, бо Ісус Христос назвав деяких жи­вих людей мертвими. Він сказав одному чоловіку, який хотів іти за Ним, але спочатку мав намір поховати ба­тька: “Залиш мертвим ховати своїх мерців” (Мф. 8, 22). А ти іди і проповідуй Царство Боже.

Читати далі...

Неділя Дев'ятнадцята після П'ятидесятниці. В чому полягає неперевершеність християнської моралі

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогоднішнє євангельське читання має важливе значення. В ньому зосереджена сутність християнської моралі, її незрівнянна висота і глибина. Жодна релігія чи філософія не піднімалася на таку висоту. Християнська мораль неперевершена, бо вона відкрита Самим істинним Богом – Христом. Її велич полягає в тому, що вона проста і зрозуміла для кожної людини, і в той же час така незбагненно висока, що багатьом здається недосяжною.

Ось у чому полягає простота і велич християнської моралі. Христос Спаситель сказав: “Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за це дяка (в слов’янському тексті – “благодать”)? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за це дяка? Бо і грішники те саме роблять. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка вам за це дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих. Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6, 31-36).

Насамперед треба звернути увагу на просту і всім доступну настанову нашого Спасителя: “Як хоче­те, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”. Це означає: бажаєте, щоб з вами обходилися добре, – так са­мо і ви обходьтеся з іншими. Бажаєте, щоб вас не кривдили, і ви нікого не кривдіть. Бажаєте, щоб вам допомагали в горі, і ви допомагайте тим, хто потрапив у біду. Вам неприємно, коли вас обманюють, осуджують, принижують вашу гідність, говорять неправду, зводять на вас наклепи, – не робіть того ж са­мого й іншим. Ще у Старому Завіті Премудрий Сирах сказав: “Не копай іншому яму, бо сам потрапиш у неї, не розставляй іншому тенета, бо сам заплутаєшся в них” (Сирах. 27, 29). Така мораль зрозуміла всім. Наприклад, погубили ви кого-небудь наклепом або доносом, як це було за часів диктатури, – рано чи пізно і самі по­страждаєте від того ж. В наш час стається багато за­мовних убивств. А чи усвідомлюють і самі такі вбивці, і замовники, що на них чекає те ж саме? З’явилось у нашому суспільстві немало таких людей, що незаконно привласнили народне добро. А чи замислюються вони над тим, що вони потерплять крах і чуже добро не при­несе їм ні спокою, ні щастя? Господь сказав: “Якою мірою міряєте, такою ж від­міряється і вам” (Лк. 6, 38).

Читати далі...

Проповідь Патріарха Філарета на Євангельське зачало Вісімнадцятої недiлі після П'ятдесятницi

Проповідь Патріарха Філарета на Євангельське зачало Вісімнадцятої недiлі після П'ятдесятницi

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кожне євангельське оповідання, яке ми чуємо в церкві або читаємо вдома, підкреслює, що Ісус Христос – не звичайний вчитель, яких було багато в історії – славних і великих філософів. Христос є сама Істина і Він є Бог. Ось чому проповідь Ісуса Христа завжди супроводжувалася надприродними явищами – чудесами. То Він повертає зір сліпим, то зціляє хворих, то виганяє бісів, то воскрешає мертвих, то припиняє бурю на морі, то нагодовує п’ять тисяч народу п’ятьма хлібами і двома рибинами, – і все це Христос робить для того, щоб Його слухачі й послідовники переконувалися, що з ними говорить Сам Господь Бог. Тому одного разу Ісус Христос сказав: “Якщо не вірите Моїм словам, то повірте Моїм ділам”. А Його діла свідчили, що Він – не звичайний вчитель, а Син Божий, Творець всесвіту, Який прийшов із любові до свого творіння спасти його від гріха і смерті.

Читати далі...

Неділя П'ятнадцята після П'ятидесятниці. Слово про любов до Бога

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні євангельське читання говорить нам про ті стосунки, які повинні бути у нас, християн, з Богом. А яке насправді в багатьох з нас ставлення до Бога? Якщо добре вникнути в це питання, то відповідь на нього доведеться дати невтішну: ніяке. А західні так звані богослови багато писали навіть про смерть Бога, маючи на увазі насамперед те, що для людства Бог перестав існувати, що Він ніби вмер для нього. Для одних Бог помер, а в інших ставлення до Бога цілком байдуже. Ми мало думаємо про Бога. Ми мало Його відчуваємо. Ми живемо неначе поза Бо­гом, поза Його заповідями. Не в Нього шукаємо натхнення і допомоги. Не до Нього звернені наші почуття. І головна біда в нашому житті, основна причина занепаду духовно-морального життя людини полягає у тому, що ми не маємо з Богом особистих стосунків.

Особисте ставлення до Бога по­лягає в тому, щоб уміти уявити Його собі реально, як уявляли Його собі ті подвижники благочестя, які, не бачачи Його, бачили і, не чуючи Його, чули, на противагу тим сучасникам Христа, які й, бачачи Його, не бачили і, чуючи Його, не чули.

Християнство – це віра в те, що Ісус Христос є Син Божий. “Ви за кого Мене вважаєте?” – це було вирішальне питання, поставлене Ісусом перед Своїми учениками. “Ти є Христос, Син Бога Живого”, – відповів апостол Петро (Мф. 16,16). Тому для православного християнина Господь наш Ісус Христос є життєвим центром і джерелом духовної і твор­чої сили.

Читати далі...