"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

19 січня - Богоявлення. Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Хрещення Господнє

19 січня (6 січня ст.ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його всановлення відноситься ще до апостольських часів. Древня назва свята - „ФЕОФАНІЯ”, що означає Богоявлення.

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Читати далі...

Слово на свято Хрещення Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Ми святкуємо Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. А це нагадує нам і про наше власне хрещення та змушує замислитися про ті обітниці, які ми наклали тоді на себе на все життя привселюдно перед лицем Церкви. Ці обітниці говорять дуже визначено: “зрікаюся сатани і всіх діл його” і одночасно з’єднуюся з Христом.

Промовляючи ці слова устами хрещених своїх батька й матері, ми дава­ли обіцяння бути вірними послідовниками Ісуса Христа і ревними вико­навцями Його заповідей. Але насправді: чи дійсно ми з’єдналися з Христом і чи живемо так, як хоче Він від нас? Чи дійсно ми у своєму житті здійснюємо Його святу волю, чи завжди виконуємо євангельські заповіді? Навряд чи совість наша дозволить нам сказати це з повною впевненістю і твердістю. Краще признаймося, браття і сестри, що ми християни більше за назвою, а не за своїм життям, що поведінка наша йде врозріз з євангельськими вимогами.

Читати далі...

Проповідь на неділю після Різдва Христового. Спасіння – це постійна боротьба добра зі злом у самому собі

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні cвята Церква нагадує нам про дві події, які стояли поруч і були про­ти­лежними одна одній: це народження Христа Спасителя та невинна смерть вифлеємських немовлят. Одна подія радісна, друга – надзвичайно скорботна. Одна свідчить про безмежну любов Божу, друга виявила злобу і жорстокість людини.

Волхви, або східні мудреці, керовані незвичайною зіркою, прийшли в Єрусалим та й питають: “Де є народжений цар Юдейський? бо ми бачили зірку його на сході” (Мф. 2, 2). Запитання засмутило царя Ірода. Первосвященики і книжники юдейські, до яких звернувся Ірод, відповіли, що, за передріканням одного із пророків, Христос повинен народитися у Вифлеємі. Якби цар Ірод керувався здоровим глуздом, він повинен був би зрозуміти, що і незвичайна зірка, і пророцтво про місце народження Христа свідчили про те, що тут діє безпосередньо Сам Бог. А що можна протиставити всемогутності Божій? Нічого!

Читати далі...

Неділя перед Різдвом Христовим. Віра – велика духовна сила, без якої неможливе духовне життя

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Наближається велике свято - Рiздво Господа нашого Iсуса Христа вiд Пресвятої Дiви Марiї. З безмежної любовi Божої до свiту i до людини народився як чоловiк Син Божий. Вiн став новим Адамом - початком нового роду людей, визволених вiд первородного грiха "ветхого Адама".

Отже, Син Божий народився, щоб визволити людей вiд первородного грiха древнього Адама. А якi наслiдки ми маємо вiд Адама? Грiх i смерть! Кожна людина, що народжується в цей свiт, народжується за законом грiха i смертi.

Грiх живе в нашiй природi. Люди часто грiшать не тому, що люблять грiх, а тому, що прихильнiсть до зла перемагає добро. Усвiдомлюючи це, ап. Павло вигукує: "Бiдна я людина! Хто визволить мене вiд цього тiла смертi?" (Рим. 7, 24). Крик душi ап. Павла про визволення вiд грiха i смертi був криком людства, яке усвiдомлювало свою немiч у боротьбi з грiхом i смертю. Найкращi представники людства жили вiрою у грядущого Спасителя, Який повинен був визволити людство вiд грiха i смертi. Вiра - це велика духовна сила, що надихає людей на великi дiї. Вона сягає далеко за межi свiту в царину вiчностi. На вiрi будувалось i донинi будується спасiння свiту. Ось чому ап. Павло шукає i знаходить у Праотцiв вiру, якою вони жили i перемагали в життi за рiзних обставин.

Читати далі...

Проповідь на Євангельське зачало 28-ої неділі після П’ятдесятниці. Покликаних до Царства Божого багато, а обраних мало

Проповідь на Євангельське зачало 28-ої неділі після П’ятдесятниці. Покликаних до Царства Божого багато, а обраних мало

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні було прочитане Євангеліє про покликаних на вечерю. Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. Коли настав час вечері, він послав свого раба сказати запрошеним: “Ідіть, бо все вже готове”. І почали всі запрошені, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав: “Я купив землю і мені треба піти й оглянути її, прошу тебе, вибач мені”. Другий сказав: “Я купив п’ять пар волів та йду випробовувати їх; прошу тебе, вибач мені”. Третій сказав: “Я одружився і через те не можу прийти”. Повернувшись, раб доповів про це своєму господареві. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав своєму рабу: “Піди швидше на вулиці й провулки міста, і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих”. І сказав раб своєму господареві: “Господарю, зроблено все як ти велів, і ще є місце”. Господар сказав рабу: “Піди на дороги і загороди й умовляй всіх прийти, щоб наповнився дім мій. Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері”. Закінчив Господь Ісуса Христос Свою притчу словами: “Багато званих, та мало обраних” (Лк. 14, 16-24).

Читати далі...

Проповідь на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці

Введення в храм Пресвятої Богородиці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

В день свята Введення до храму Пресвятої Діви Марії ми зібралися, щоб у молитві висловити наші почуття благоговіння й вдячності перед Тією, Яка стала Матір’ю Сина Божого. Щастя бути під покровом Божої Матері нагадує нам про те, що був час, коли люди не знали Спасителя світу.

Віруючі люди тих далеких часів жили надією та вірою в Майбутнього Відкупителя. Ще тоді, коли наші прабатьки – Адам і Єва – після вчинення першого гріха зі страхом і трепетом слухали Божий присуд, – уже тоді в цьому присуді було обіцяння благості Божої до грішних людей: “Сім’я жони зітре голову змія” (Див.: Бут. З, 15). Це означало, що через багато-багато років Той, Хто прийме тіло від Жони, Хто буде народжений Жоною, буде переможцем зла і диявола. Багаторазово Господь повторював людям це обіцяння, щоб приготувати їх до прийняття Спасителя.

Читати далі...