"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя сиропусна, прощена. Господь вимагає прощати образи одне одному

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні, як ви знаєте, “день прощення” – день, у який Церква встановила правило прощати одне одному образи. Християни повинні припиняти ворожнечу між собою. Благочестиві люди дотримуються цього звичаю.

Чому Свята Церква встановила напередодні Великого посту день прощення? На підставі повеління Господнього. Спаситель наш сказав: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6, 14-15).

У Великому посту всі ми повинні очистити свої душі від накопичених гріхів. А для цього нам потрібно зі смиренням каятися, щиро молитися і просити Господа простити нам гріхи наші. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душі палають ненависть і злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольців. Він говорить: “Коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій” (Мф. 5, 23-24).

Читати далі...

Неділя м’ясопусна. Слово про Страшний Суд Божий

Неділя м’ясопусна. Слово про Страшний Суд Божий

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Земне життя – це постійна боротьба добра і зла. Історія людства супроводжується війнами. Звичайна земна радість сусідствує зі скорботами і хворобами. Праведники і грішники живуть поруч. Ми спостерігаємо в нашому житті, що часто грішники благоденствують, а праведники страждають. Нерідко ми бачимо, як зло перемагає, а добро терпить поразку. Люди за добро платять злом. Скільки людей навколо нас страждає від несправедливості й жорстокості. I взагалі, людина не має спокою в житті. Як сказав великий російський письменник Достоєвський, знавець людської душі, наше серце – це поле, де йде постійна боротьба добра і зла. I найбільшим злочином є смерть.

Люди часто запитують: невже таким буде життя вічно? I чому існує в світі несправедливість? Ісус Христос, ніби відповідаючи на це запитання, сказав, що Царство Боже подібне до поля, на якому росте поряд з пшеницею кукіль. I коли слуги запитали, чи не краще було б повиривати кукіль і спалити, господар відповів: залиште. Бо якщо будете виполювати кукіль, пошкодите і пшеницю. Нехай ростуть пшениця і кукіль разом до жнив (Мф. 13, 24–30).

Читати далі...

Неділя про блудного сина. Слово проти блуду

Неділя про блудного сина. Слово проти блуду

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Якщо коротко охарактеризувати моральний стан сучасного світу, можна сказати, що люди живуть блудно, подібно до того, як провадив своє життя молодший син з притчі про блудного сина. Сьогодні суспільство сповнене блудними синами і дочками; література і мистецтво, телебачення і музика, розмо­ви і думки наповнені духом розпусти і безсоромності.

Розповідаючи про страшну розпусту в світі перед пришестям Сина Божого, Сенека сказав: “Сором і цнотливість полетіли на небо, а невинності зовсім нема”. Ці слова повністю можна віднести до нашого віку. Коли розкопали від лави і попелу Помпеї, світ побачив у всіх дрібницях розпусне життя людей того часу. Виявляється, що життя мешканців Помпеїв було наповнене таким жахливим блудом, що, за висловом одного мандрівника, достатньо побачити розчищені від попелу і лави Помпеї, щоб зрозуміти причину загибелі цього міста.

Чи не бачимо ми сьогодні повторення того явища, що було в Помпеях? Чи не готує сам сучасний спосіб життя свідомо і цілеспрямовано блудних синів і дочок нашого часу, під виглядом свободи і демо­кратії?

Читати далі...

Неділя про митаря і фарисея. Порівняння себе зі святими, а не з грішниками, викликає почуття смирення

Неділя про митаря і фарисея

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Господь наш Ісус Христос повчає нас сьогодні притчею про митаря і фарисея. Два чоловіки - говорить Він - прийшли до храму помолитися. Один з них був фарисей – гордий єврейський законник, а другий був митар – людина, яку всі вважали грішною. Фарисей став спереду і так молився: “Дякую Тобі, Господи, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, розпусники, або як цей митар; я двічі на тиждень пощу, віддаю на храм десяту частину з усього, що надбаю”. А митар стояв ззаду, не смів навіть очі звести до неба, а тільки бив себе в груди і казав: “Боже, будь милостивий до мене, грішного”. Господь закінчив притчу словами: “Кажу вам, що цей (тобто митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (тобто фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться” ­­(Лк. 18, 10-14).

Притча досить проста, як проста мудрість і все досконале й вічне. Хто такі фарисеї? Це люди, які виконували Закон зовнішньо. Добре це чи погано? Звичайно, що краще виконувати Закон зовнішньо, ніж зовсім його не виконувати. Але цього недостатньо. Фарисеї давали бідним людям милостиню не тому, що любили людей, а тільки через приписи Закону. Бог же говорить: “Милості хочу, а не жертви”; адже: “Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш” (Пс. 50, 19).

Читати далі...

Слово на свято Стрітення Господнього

Слово на свято Стрітення Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, укритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить його тремтливими від старості руками. Тут ми бачимо поряд немов два протилежні полюси життя: початок одного і кінець іншого; дві життєві зорі: вранішню й вечірню, схід і захід, розквіт і в’янення. Коли ці протилежності існують окремо, ми чомусь не зосереджуємо на них своєї уваги.

Та порівняйте сивого старця і дитя, і ця вражаюча різниця мимоволі впадає у вічі й викликає в душі тривожні почуття та дум­ки. Від одного вже віє холодом близької могили. Життєва сила, часом без­розсудно розтрачена за багато десятків років, уже ледве тліє і ось-ось по­гасне зовсім. А на його руках ворушиться маленька істота, теж безсила і слабка, але це безсилля майбутньої сили. У малюка все ще попереду, і з кожним днем він буде рости і все більше й більше розвиватися. Мимоволі думається: дідусю, колись і ти був дитям, життєрадісним і з нерозтраченим запасом прихованих у твоїй маленькій істоті сил. А що тепер з тобою сталося, і куди й на що пішли твої сили? І ти, чарівне дитя, будеш колись таким самим дряхлим старцем, якщо численні знегоди, що чекають на тебе попереду, не згублять тебе ще раніше, в розквіті сил!

Читати далі...

Правдиве покаяння підтверджується плодами покаяння

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква нагадує нам про подію, пов’язану з переродженням Закхея. Закхей був начальник над митарями, що збирали податки для Римської імперії. Скупість, жорстокість, схильність до утисків людей були загальними рисами митарів. В народі поняття “митник” і “язичник” були різнозначними, для обох була одна загальна назва – “грішник”. Закхей був начальником митарів, і тому в народі вважався одним із перших грішників.

В той час, коли Ісус Христос завітав до Єрихона, в душі Закхея сталися суттєві зміни. В ньому прокинулась огида до наживи, золото перестало його приваблювати. Він почав шукати інших цінностей, які б задовольняли його душу. В такому стані людина намагається поспілкуватися з праведником, хоче розкрити перед ним свою душу. Закхей чув про Ісуса Христа, знав, що Він не цурається грішників, і тому його серце потяглося до Спасителя. Закхей мав одне бажання – лише побачити Великого Пророка. Митар не сподівався ні на що інше. Але і таке скромне бажання виявилося для Закхея не простим. Він був малим на зріст і через великий натовп народу не міг побачити Ісуса Христа. Тоді він вирішив вилізти на смоковницю, що росла поруч з тим місцем, де повинен був проходити Господь. Яке треба мати сильне бажання, щоб, будучи солідною людиною, наче якомусь хлопчаку залізти на дерево, аби лише побачити Ісуса Христа.

Читати далі...