"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя про блудного сина. Слово проти блуду

Неділя про блудного сина. Слово проти блуду

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Якщо коротко охарактеризувати моральний стан сучасного світу, можна сказати, що люди живуть блудно, подібно до того, як провадив своє життя молодший син з притчі про блудного сина. Сьогодні суспільство сповнене блудними синами і дочками; література і мистецтво, телебачення і музика, розмо­ви і думки наповнені духом розпусти і безсоромності.

Розповідаючи про страшну розпусту в світі перед пришестям Сина Божого, Сенека сказав: “Сором і цнотливість полетіли на небо, а невинності зовсім нема”. Ці слова повністю можна віднести до нашого віку. Коли розкопали від лави і попелу Помпеї, світ побачив у всіх дрібницях розпусне життя людей того часу. Виявляється, що життя мешканців Помпеїв було наповнене таким жахливим блудом, що, за висловом одного мандрівника, достатньо побачити розчищені від попелу і лави Помпеї, щоб зрозуміти причину загибелі цього міста.

Чи не бачимо ми сьогодні повторення того явища, що було в Помпеях? Чи не готує сам сучасний спосіб життя свідомо і цілеспрямовано блудних синів і дочок нашого часу, під виглядом свободи і демо­кратії?

Читати далі...

Неділя про митаря і фарисея. Порівняння себе зі святими, а не з грішниками, викликає почуття смирення

Неділя про митаря і фарисея

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Господь наш Ісус Христос повчає нас сьогодні притчею про митаря і фарисея. Два чоловіки - говорить Він - прийшли до храму помолитися. Один з них був фарисей – гордий єврейський законник, а другий був митар – людина, яку всі вважали грішною. Фарисей став спереду і так молився: “Дякую Тобі, Господи, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, розпусники, або як цей митар; я двічі на тиждень пощу, віддаю на храм десяту частину з усього, що надбаю”. А митар стояв ззаду, не смів навіть очі звести до неба, а тільки бив себе в груди і казав: “Боже, будь милостивий до мене, грішного”. Господь закінчив притчу словами: “Кажу вам, що цей (тобто митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (тобто фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться” ­­(Лк. 18, 10-14).

Притча досить проста, як проста мудрість і все досконале й вічне. Хто такі фарисеї? Це люди, які виконували Закон зовнішньо. Добре це чи погано? Звичайно, що краще виконувати Закон зовнішньо, ніж зовсім його не виконувати. Але цього недостатньо. Фарисеї давали бідним людям милостиню не тому, що любили людей, а тільки через приписи Закону. Бог же говорить: “Милості хочу, а не жертви”; адже: “Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш” (Пс. 50, 19).

Читати далі...

Слово на свято Стрітення Господнього

Слово на свято Стрітення Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, укритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить його тремтливими від старості руками. Тут ми бачимо поряд немов два протилежні полюси життя: початок одного і кінець іншого; дві життєві зорі: вранішню й вечірню, схід і захід, розквіт і в’янення. Коли ці протилежності існують окремо, ми чомусь не зосереджуємо на них своєї уваги.

Та порівняйте сивого старця і дитя, і ця вражаюча різниця мимоволі впадає у вічі й викликає в душі тривожні почуття та дум­ки. Від одного вже віє холодом близької могили. Життєва сила, часом без­розсудно розтрачена за багато десятків років, уже ледве тліє і ось-ось по­гасне зовсім. А на його руках ворушиться маленька істота, теж безсила і слабка, але це безсилля майбутньої сили. У малюка все ще попереду, і з кожним днем він буде рости і все більше й більше розвиватися. Мимоволі думається: дідусю, колись і ти був дитям, життєрадісним і з нерозтраченим запасом прихованих у твоїй маленькій істоті сил. А що тепер з тобою сталося, і куди й на що пішли твої сили? І ти, чарівне дитя, будеш колись таким самим дряхлим старцем, якщо численні знегоди, що чекають на тебе попереду, не згублять тебе ще раніше, в розквіті сил!

Читати далі...

Правдиве покаяння підтверджується плодами покаяння

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква нагадує нам про подію, пов’язану з переродженням Закхея. Закхей був начальник над митарями, що збирали податки для Римської імперії. Скупість, жорстокість, схильність до утисків людей були загальними рисами митарів. В народі поняття “митник” і “язичник” були різнозначними, для обох була одна загальна назва – “грішник”. Закхей був начальником митарів, і тому в народі вважався одним із перших грішників.

В той час, коли Ісус Христос завітав до Єрихона, в душі Закхея сталися суттєві зміни. В ньому прокинулась огида до наживи, золото перестало його приваблювати. Він почав шукати інших цінностей, які б задовольняли його душу. В такому стані людина намагається поспілкуватися з праведником, хоче розкрити перед ним свою душу. Закхей чув про Ісуса Христа, знав, що Він не цурається грішників, і тому його серце потяглося до Спасителя. Закхей мав одне бажання – лише побачити Великого Пророка. Митар не сподівався ні на що інше. Але і таке скромне бажання виявилося для Закхея не простим. Він був малим на зріст і через великий натовп народу не міг побачити Ісуса Христа. Тоді він вирішив вилізти на смоковницю, що росла поруч з тим місцем, де повинен був проходити Господь. Яке треба мати сильне бажання, щоб, будучи солідною людиною, наче якомусь хлопчаку залізти на дерево, аби лише побачити Ісуса Христа.

Читати далі...

Неділя 31-ша. Слово про духовну сліпоту

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні у прочитаному уривку з Євангелія ви чули про чудесне зцілення Ісусом Христом одного сліпця в Єрихоні. Цей сліпець мав міцну віру, що Син Давидів, як він називав Ісуса Христа, неодмінно зцілить його від сліпоти. І коли на його волання: “Сину Давидів, помилуй мене!” – ті, що йшли попереду, говорили: “Замовкни”, – він ще голосніше став кричати: “Сину Давидів, помилуй мене!” А голосно він кричав тому, що Господь знаходився не біля нього, а на певній відстані. Господь зупинився і звелів привести сліпця і, коли той підійшов, спитав його: “Чого ти хочеш від Мене?” Він сказав: “Господи, щоб мені прозріти”. Ісус Христос сказав йому: “Прозри! Віра твоя спасла тебе”. Сліпець умить зцілився від своєї недуги й побачив світло і пішов за Господом, прославляючи Бога. Весь народ, який був свідком цього чуда, хвалив Бога.

Читати далі...

Проповідь на Євангельське зачало 30-ї неділі після П’ятдесятниці. Шлях до вічного життя

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Одного разу до Ісуса Христа підійшов один з юдейських начальників і запитав, що йому робити, щоб успадкувати вічне життя. Господь сказав йому: “Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою”. Він відповів, що все це зберігає і виконує з юності своєї. Почувши це, Ісус Христос сказав йому: ”Ще одного не вистачає тобі – все, що маєш, продай і роздай убогим і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною”. Але той, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. Ісус Христос, побачивши, що він засмутився, сказав: “Як тяжко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого!” Ті, що чули це, сказали: “То хто ж може спастися? Господь відповів: “Неможливе для людей – можливе для Бога” (Лк. 18, 18-27).

Що ж це означає? Невже у Царство Боже лише один шлях – бідність і убогість? Невже всім ні про що не треба дбати або придбаного позбутися? Чи забороняє Господь взагалі матеріальні блага? Хто ж потрапить у Царство Боже, якщо його будуть позбавлені всі, що мають багатство: адже кожен має щось із матеріальних благ, живучи на землі? Мабуть, так розмірковували ті, хто чув ці слова Христові, і тому із здивуванням запитали: “То хто ж може спастися?” Можливо, і тепер багато хто думає так.

Читати далі...