"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

День Святої Тройці. П’ятдесятниця. Слово на день Святої Тройці

День Святої Тройці. П’ятдесятниця. Слово на день Святої Тройці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні, у свято Святої Тройці, ми згадуємо зішестя на апостолів Святого Духа, Який вічно перебуває в Церкві Христовій. Ця подія є вінцем і завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церков­них торжеств на честь і славу Воскреслого Господа.

Людська природа, створена Богом, спасенна Сином Божим і освячена Животворчим Духом, немовби знову одержує буття, краще і досконаліше. Людська природа підноситься на доступну для неї висоту честі й слави. І що ми не придумували б і як не намагалися б піднести людську природу, ми ніколи не піднесемо її так, як піднесло її християнство. У християнстві людська природа обожествлена, тобто з’єднана з самим Божеством. А що може бути вище за Бога? Нічого!

Учення про високе достоїнство людини – це вчення нашої віри. На перших сторінках Священного Писання розповідається про створення людини за образом і подобою Божими, про дарування їй влади над природою і над усім, що живе. Псалмоспівець, захоплюючись тим положенням, в яке поставлена Богом людина, вигукує: “Господи Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу Свою вище неба. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса споглядаю – твір Твоїх пальців, місяць та зорі, що Ти створив, то що є та людина, що Ти пам’ятаєш про неї, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив Ти її від ангелів. Поставив її володарем над творами рук Твоїх, усе підбив їй під ноги” (Пс. 8, 2-7).

Читати далі...

Неділя 7-ма, святих отців І Вселенського Собору. Неділя святих отців Першого Вселенського Собору

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Бо­жество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя – Господа Ісуса Хрис­та. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець ство­рив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони бого­хульники, тому що хотіли підрізати під корінь хрис­тиянську віру. Якщо припустити, що наш Спаси­тель не Єдиноістотний Син Божий і не є Істинний Бог, то наше спасіння від гріха і смерті залишилось би лише мрією. Всі ми перебували б у грі­хах, без очищення і освячення. Ми не мали б ніякої надії на воскресіння з мертвих і на вічне життя. Святі отці довели все безглуздя цього єре­тичного вчен­ня. І дійс­но, ніхто, крім Єдиноістотного Сина Божо­го, не міг оно­вити людську приро­ду і очистити її від безмежних грі­хів. Єретики намага­лися через своє неправдиве вчення відібрати у людей їхню надію на очищення від гріхів, освячення і вічне блаженне життя, заради чого прийшов у світ Син Божий, воплотився і став Чоловіком.

Святі отці захищали правдиве християнське віро­вчення не тільки на Першому Вселенському Собо­рі, а й на усіх семи Вселенських Со­борах.

Ми живемо на зламі другого і третього тисячо­літь християнства. Як свідчить історія, на зламі кожного тисячоліття відбуваються епохальні зміни, які мають вплив на наступне тисячоліття.

Читати далі...

Неділя 6-та, про сліпого. Про всевідання Боже

Неділя 6-та, про сліпого. Про всевідання Боже

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Бог, як Всюдисущий і Вседержитель, знаходиться при кожній людині – при добрій і злій. “Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5, 45). Бог утримує життя всіх: добрих і злих, праведних і грішних, “бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо” (Діян. 17, 28). Однак Своєю особливою благодаттю, тобто благодаттю, яка спасає, допомагає і заступає, Бог знаходиться не з кожною людиною, а тільки з тією, яка завжди і всюди відчуває Його присутність. Про це каже пророк Давид: “Така людина в присутності Бога каже чесно, робить корисне і думає як перед очима Божими. Свого часу пророки Ілля та Єлисей часто повторювали слова: “Живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою” (1 Цар. 17, 1).

Це означає, що кожний із нас під всевидячим оком Божим ходить, стоїть, сидить, працює, їсть, п’є, говорить і думає. Але не всяка людина усвідомлює це. Більшість людей навіть не думає про присутність Божу. Той, хто ходить перед Богом, перед очима Божими, не насмілиться зробити що-небудь погане і сказати щось дурне, боячись прогнівати Бога, Який може покарати за беззаконня. Якщо людина саме так предстоїть перед Богом, тоді Бог буде присутнім при ній Своєю благодаттю і допомагатиме їй. Бог відвертає Своє обличчя від тих, хто відвертається від Нього, і не дивиться на тих, хто не дивиться на Нього та не хоче бачити Його присутності в собі.

Читати далі...

Неділя 5-та, про самарянку. Слово про шкідливість гніву

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?” Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: “Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лк.9,54-56).

Негостинність самарян викликала у душах апостолів гріховне почуття – гнів, який схилив їх до думки – знищити людей. У Святому Письмі багато говориться про шкідливість гніву. “Всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду”, – каже Господь (Мф. 5, 22). Не гнівайся на жодну людину, хоч як би вона тебе не образила, бо, за словом ап. Якова, “гнів людини не творить правди Божої” (Як. 1, 20). Те ж саме говорить і ап. Павло. Він каже: “Усяке роз­дратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам” (Еф. 4, 31-32).

Господь добре знає нашу немічну природу, яка без гніву не може обійтися, тому ап. Павло говорить: “Гніваючись, не грішить: нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4, 26). Апостоли під час проповіді Євангелія терпіли образи й гоніння. І в чому знаходили вони заспокоєння? У молитві. У молитві душа заспокоюється, хвилювання затихають і образа минає. Про що треба молитися в цей час? Звичайно, не про те, щоб Бог помстився за вашу образу, а щоб дав силу перетерпіти й забути її.

Читати далі...

Неділя 4-та, про розслабленого. Хвороби часто бувають наслідком гріха

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

“Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого” (Ін. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свідчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 років, була покаранням Божим за якісь гріхи. В чому полягали його гріхи, Євангеліє не говорить і тим дає зрозуміти, що подібна біда може прийти до людини за будь-які гріхи. Гріх – це отрута, яка діє в нашому тілі руйнівно, – іноді повільно, іноді з дивовижною швидкістю, але завж­ди руйнівно. Про це свідчать і Святе Письмо, й історія, і щоден­ний досвід кожної людини. Пророк Давид гово­рить: “Багато хвороб у грішника” (Пс. 31,10). А в іншому псалмі так: “Нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх” (Пс. 37,4). Від гріха походять усі наші нещастя.

Читати далі...

Неділя Третя, про мироносиць. Слово про жон-мироносиць

Неділя Третя, про мироносиць. Слово про жон-мироносиць

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць.

Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жінок. У земному житті нашого Спасителя, навіть у середовищі Його найближчих послідовників, вони посідають почесне місце. Жінка завжди більше, ніж чоловік, прагнула втілити в життя Божественну правду.

Коли пролунали перші священні слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всій землі Його заклики до неба, до Бога, до вічності й святості, до спасіння і Царства Божого – жіноча душа чуйно відгукнулася на Його вчення і на чарівну особистість Боголюдини.

Нам відрадно усвідомлювати, що серед ворогів Христових не було жінок. Серед неправди й наклепу, серед заздрості й ненависті, серед тих, хто, об’єднавшись разом, сплели терновий вінець нашому Спасителеві й підняли Його на хрест, серед цих темних сил пекла ми не бачимо жінок. Навіть дружина Пилата піднесла свій голос за Христа. Коли апостоли та інші ученики Христа порозбігалися в страху, жінки супроводжували Його на Голгофу і стояли біля Його хреста до самої смерті Божественного Страдника. Жіночі руки приготували до погребіння і пречисте тіло Його. Жінки були й першими провісницями радості Воскресіння.

Читати далі...