"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

НЕДІЛЯ 2-ГА, ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ. ПРО РІЗНИЦЮ МІЖ ЗАКОНОМ БОЖИМ І БЛАГОДАТТЮ БОЖОЮ (ЄВАНГЕЛІЄМ)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

У Євангелії від Іоана сказано: “Закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися ” (Ін. 1, 17). Тут Закон Мойсея проти­ставляється Євангелію.

Під Законом мається на увазі, передусім, десять заповідей. Закон наказує людині, що вона повинна робити і чого робити не слід. Євангеліє проповідує відпущення гріхів, благодать Божу і здійснене Ісусом Христом спасіння. Яка різниця між ними? Закон вчить, що робити і від чого відвертатися, але не дає благодатної сили для виконання цього. Євангеліє обіцяє, і не тільки обіцяє, але й дарує благодать Святого Духа, яка очищає гріхи людини.

Закон вказує на гріх; як каже апостол Павло: “Законом пізнається гріх” (Рим. 3, 20). Закон звину­­­­­вачує грішника, провіщає йому гнів Божий (Рим. 4, 15), вражає прокляттям і засуджує його (Гал. 3, 10), але не зцілює від гріха. Євангеліє очищає людину від гріха, втішає тих, хто боїться гніву Божого, обіцяючи їм вічне блаженне життя.

Читати далі...

Неділя Перша після П’ятдесятниці, всіх святих. Поява святих – це результат подвигу Христа Спасителя

Неділя Перша після П’ятдесятниці, всіх святих. Поява святих – це результат подвигу Христа Спасителя

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні на завершення усіх великих свят, – на честь і славу світлоносного Воскресіння Христового, славного Вознесіння Його на небо і послання від Отця Святого Духа на апостолів, – свята Церква урочисто святкує пам’ять усіх святих, що догодили Богу, які торжествують на небі велику перемогу Переможця смерті і пекла, нашого Спасителя – Господа Ісуса Христа.

Всі святі – це благословенний наслідок страждань, смерті і воскресіння втіленого заради нашого спасіння Сина Божого. Це благодатні плоди зішестя Всесвятого Духа Божого і перебування Його в Церкві Христовій. Всі святі – це первістки викупленого кров’ю Христовою і оновленого благодаттю Духа Святого людства, яких привів до Бога Отця Ісус Христос. Воіс­тину достойне завершення великих свят церковних.

Яким дивним світлом віри і надії, якими різноманітними чеснотами, якими величними подвигами любові й самозречення сяють вони, як зірки на церковному небосхилі!

Ось лік святих патріархів і праотців, які вірили Божественним обітуванням про пришестя Спасителя світу і жили як “странники і пришельці” на землі.

Читати далі...

День Святої Тройці. П’ятдесятниця. Слово на день Святої Тройці

День Святої Тройці. П’ятдесятниця. Слово на день Святої Тройці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні, у свято Святої Тройці, ми згадуємо зішестя на апостолів Святого Духа, Який вічно перебуває в Церкві Христовій. Ця подія є вінцем і завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церков­них торжеств на честь і славу Воскреслого Господа.

Людська природа, створена Богом, спасенна Сином Божим і освячена Животворчим Духом, немовби знову одержує буття, краще і досконаліше. Людська природа підноситься на доступну для неї висоту честі й слави. І що ми не придумували б і як не намагалися б піднести людську природу, ми ніколи не піднесемо її так, як піднесло її християнство. У християнстві людська природа обожествлена, тобто з’єднана з самим Божеством. А що може бути вище за Бога? Нічого!

Учення про високе достоїнство людини – це вчення нашої віри. На перших сторінках Священного Писання розповідається про створення людини за образом і подобою Божими, про дарування їй влади над природою і над усім, що живе. Псалмоспівець, захоплюючись тим положенням, в яке поставлена Богом людина, вигукує: “Господи Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу Свою вище неба. З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса споглядаю – твір Твоїх пальців, місяць та зорі, що Ти створив, то що є та людина, що Ти пам’ятаєш про неї, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив Ти її від ангелів. Поставив її володарем над творами рук Твоїх, усе підбив їй під ноги” (Пс. 8, 2-7).

Читати далі...

Неділя 7-ма, святих отців І Вселенського Собору. Неділя святих отців Першого Вселенського Собору

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Бо­жество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя – Господа Ісуса Хрис­та. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець ство­рив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони бого­хульники, тому що хотіли підрізати під корінь хрис­тиянську віру. Якщо припустити, що наш Спаси­тель не Єдиноістотний Син Божий і не є Істинний Бог, то наше спасіння від гріха і смерті залишилось би лише мрією. Всі ми перебували б у грі­хах, без очищення і освячення. Ми не мали б ніякої надії на воскресіння з мертвих і на вічне життя. Святі отці довели все безглуздя цього єре­тичного вчен­ня. І дійс­но, ніхто, крім Єдиноістотного Сина Божо­го, не міг оно­вити людську приро­ду і очистити її від безмежних грі­хів. Єретики намага­лися через своє неправдиве вчення відібрати у людей їхню надію на очищення від гріхів, освячення і вічне блаженне життя, заради чого прийшов у світ Син Божий, воплотився і став Чоловіком.

Святі отці захищали правдиве християнське віро­вчення не тільки на Першому Вселенському Собо­рі, а й на усіх семи Вселенських Со­борах.

Ми живемо на зламі другого і третього тисячо­літь християнства. Як свідчить історія, на зламі кожного тисячоліття відбуваються епохальні зміни, які мають вплив на наступне тисячоліття.

Читати далі...

Неділя 6-та, про сліпого. Про всевідання Боже

Неділя 6-та, про сліпого. Про всевідання Боже

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Бог, як Всюдисущий і Вседержитель, знаходиться при кожній людині – при добрій і злій. “Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5, 45). Бог утримує життя всіх: добрих і злих, праведних і грішних, “бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо” (Діян. 17, 28). Однак Своєю особливою благодаттю, тобто благодаттю, яка спасає, допомагає і заступає, Бог знаходиться не з кожною людиною, а тільки з тією, яка завжди і всюди відчуває Його присутність. Про це каже пророк Давид: “Така людина в присутності Бога каже чесно, робить корисне і думає як перед очима Божими. Свого часу пророки Ілля та Єлисей часто повторювали слова: “Живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою” (1 Цар. 17, 1).

Це означає, що кожний із нас під всевидячим оком Божим ходить, стоїть, сидить, працює, їсть, п’є, говорить і думає. Але не всяка людина усвідомлює це. Більшість людей навіть не думає про присутність Божу. Той, хто ходить перед Богом, перед очима Божими, не насмілиться зробити що-небудь погане і сказати щось дурне, боячись прогнівати Бога, Який може покарати за беззаконня. Якщо людина саме так предстоїть перед Богом, тоді Бог буде присутнім при ній Своєю благодаттю і допомагатиме їй. Бог відвертає Своє обличчя від тих, хто відвертається від Нього, і не дивиться на тих, хто не дивиться на Нього та не хоче бачити Його присутності в собі.

Читати далі...

Неділя 5-та, про самарянку. Слово про шкідливість гніву

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?” Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: “Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лк.9,54-56).

Негостинність самарян викликала у душах апостолів гріховне почуття – гнів, який схилив їх до думки – знищити людей. У Святому Письмі багато говориться про шкідливість гніву. “Всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду”, – каже Господь (Мф. 5, 22). Не гнівайся на жодну людину, хоч як би вона тебе не образила, бо, за словом ап. Якова, “гнів людини не творить правди Божої” (Як. 1, 20). Те ж саме говорить і ап. Павло. Він каже: “Усяке роз­дратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам” (Еф. 4, 31-32).

Господь добре знає нашу немічну природу, яка без гніву не може обійтися, тому ап. Павло говорить: “Гніваючись, не грішить: нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4, 26). Апостоли під час проповіді Євангелія терпіли образи й гоніння. І в чому знаходили вони заспокоєння? У молитві. У молитві душа заспокоюється, хвилювання затихають і образа минає. Про що треба молитися в цей час? Звичайно, не про те, щоб Бог помстився за вашу образу, а щоб дав силу перетерпіти й забути її.

Читати далі...