"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя Восьма після П'ятдесятниці. Треба завжди молитися Богу перед вживанням їжі

Неділя Восьма після П'ятдесятниці. Треба завжди молитися Богу перед вживанням їжі

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Чи обов’язково треба молитися перед вживанням їжі? Більшість віруючих у наш час не моляться перед їжею і тим самим засвідчують, що не вважають за потрібне молитися перед вживанням їжі. У той же час вони називають себе християнами, тобто заявляють, що вони вірують в Ісуса Христа і намагаються уподібнюватися Йому. Кожен християнин повинен прагнути уподібнюватися Христу, про що виразно говорить ап. Павло: “Ставайте подібні мені, як я Христу” (1 Кор. 4, 16).

Як же чинив Господь наш Ісус Христос? Чи звертався Він з молитвою до Отця Небесного перед вживанням їжі? Євангеліє свідчить, що перед важливими діями Господь звертався з молитвою до Бога Отця. Так, наприклад, перед тим як нагодувати у пустелі 5 тисяч чоловіків, крім жінок і дітей, п’ятьма хлібами і двома рибинами, Ісус Христос “підняв очі на небо, благословив” (Мф.14,19) і тільки після цього розломив і дав ученикам хліби, щоб вони роздали народу. Звернення до Отця Небесного і прославлення Його, тобто молитва, – ось що передувало цій благодатній трапезі.

Дехто може заперечити і сказати, що це була молитва перед чудом, коли Господь створив надприродне дійство – п’ятьма хлібами і двома рибинами нагодував таку велику кількість людей. А хіба щоразу, коли ми вживаємо їжу, не відбувається диво?! Коли хліб та інші продукти харчування підтримують наше життя, перетворюючись на кров, тіло, нерви, кістки, мозок, – хіба це не є диво?!

Читати далі...

Неділя Сьома після П'ятдесятниці. Про значення віри для спасіння

Неділя Сьома після П'ятдесятниці. Про значення віри для спасіння

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Після воскрешення дочки Іаіра Ісус Христос вийшов з його дому, і натовп народу рушив за Ним. Раптом з цього натовпу почувся крик: “Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!” (Мф. 9, 27). Господь продовжував іти, ніби не звертаючи уваги на це благання. В дійсності ж Він випробовував віру тих, хто кричав і називав Його сином Давидовим, тобто Месією – Христом. Коли Господь увійшов у дім, ті, що кричали в натовпі, наблизилися до Нього. Це були двоє сліпих. Вони стали просити Ісуса Христа, щоб Він зцілив їх від сліпоти і повернув їм зір. Перш ніж виявити Свою всемогутність і милосердя, Господь запитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?” Вони говорять Йому: “Так, Господи!” Тоді Христос доторкнувся до очей їхніх і сказав: “За вірою вашою нехай буде вам” (Мф. 9, 28-30). Переконавшись у вірі сліпих, Господь, Який із небуття створив Всесвіт, повернув їм зір силою Своєї всемогутності. Багатьом сліпим Христос повертав зір, і кожного разу Своє повеління супроводжував доторканням до їхніх очей. З цього треба зробити висновок, що таке доторкання було необхідним для того, щоб сліпі, які не бачили Ісуса Христа, могли краще усвідомити, що зцілив їх саме Він, оскільки зір повертався до них в ту саму мить, коли доторкався до них Господь. І відкривалися очі їхні.

В дні земного життя Ісуса Христа в Ізраїлі було багато хворих, що потребували втручання всемогутньої сили Божої, але Христос зціляв не всіх, а тільки тих, що мали віру. Тому Він після кожного чуда неод­мінно говорив: “Віра твоя спасла тебе“.

Читати далі...

Неділя Шоста після П'ятдесятниці. Про безгрішність і Божественність Ісуса Христа

Неділя Шоста після П'ятдесятниці. Про безгрішність і Божественність Ісуса Христа

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Одного разу принесли до Ісуса Христа розслабленого, який лежав на постелі. “І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? Та щоб зна­ли ви, що Син Людський має вла­ду на землі прощати гріхи. Тоді гово­рить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. І той устав, узяв постіль свою і пі­шов у дім свій. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям” (Мф. 9, 2-8).

Читаючи цей уривок та інші місця Святого Євангелія, ми несамохіть вияв­ляємо, що Ісус Христос здивував усіх Своїм життям і діями й залишився у сучасників Своїх в образі неземної іс­тоти. Безгрішне життя нашого Спасителя, життя “без плями і пороку”, жит­тя святе, величне і досконале виклика­ло подив і захоплення.

Читати далі...

Неділя П'ята після П'ятдесятниці. Про реальне існування бісів і способи їх вигнання

Неділя П'ята після П'ятдесятниці. Про реальне існування бісів і способи їх вигнання

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні в Євангелії розповідається про вигнання бісів із двох біснуватих людей, які вийшли із гробових печер Гергесинського краю. Вони були настільки люті, що ніхто не насмілювався проходити тим шляхом, де вони знаходились.

В Євангелії говориться про біснуватих, про вигнання бісів, про вселення їх, з дозволу Ісуса Христа, в стадо свиней і загибель стада у морі, і далі про прохання жителів міста Гадари, щоб Господь покинув їх, і про те, як Він переправився на другий берег і прибув до Капернаума (Мф. 8, 28-34; 9, 1).

Історія сама по собі зрозуміла. Вона, насамперед, свідчить про реальне існування бісів, або злих духів. В наш час багато людей, і серед них християни, переважно протестантських конфесій, не вірять в буття злих духів. Господь Ісус Христос вчить, що біси існують реально як особистості. Про це свідчить Євангеліє.

Біси шкодять людям. Вони намагаються відвести людей від Бога і залучити їх до свого царства, підпорядкувавши їх своїй злій волі. Єдинородний Син Божий Господь наш Ісус Христос прийшов у світ, щоб зруйнувати діла диявола і перемогти його зі всім його воїнством. Ап. Іоан Богослов говорить: “Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола” (1 Ін. 3, 8).

Господь вигнав бісів із двох гадаринських біснуватих і тим самим засвідчив, що має над ними владу. Та й самі біси визнавали, що Він має над ними таку силу, бо просили Його дозволу ввійти у стадо свиней. Якщо злі духи просили дозволу Господнього, то це означає, що без волі Божої вони не можуть вселятися не тільки в людей, а навіть і в тварин.

Читати далі...

Проповідь у Четверту неділю після П'ятдесятниці

Проповідь у Четверту неділю після П'ятдесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Один римський сотник просив Господа нашого Ісуса Христа про зцілення свого слуги. Господь сказав йому: “Я прийду і зцілю його” (Мф. 8, 7). Але сотник припав до ніг Христових і сказав: “Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій” (Мф. 8, 8). Уже одне це свідчить, що сотник, будучи язичником, твердо вірив у Божественну всемогутність Ісуса Христа, в той час як і кращі з юдеїв не вірили в Нього. Тому Господь, почувши такі слова сотника-язичника, звернувся до людей, що йшли за Ним і сказав: “І в Ізраїлі не знайшов Я такої віри” (Мф. 8, 10). Христос був здивований простою і твердою вірою сотника і нагородив його за це зціленням слуги.

Яким добрим, смиренним і простим був сотник у своєму благанні за свого хворого слугу. “Я прийду до тебе”, – говорить Господь, а сотник каже: “Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово”. Далі сотник пояснює свої міркування. Він говорить: “Мої слова і накази виконують, а Ти Бог Всемогутній, Ти привів світ із небуття в буття Словом Своїм, Ти все утримуєш і керуєш всім творінням, тому достатньо одного Твого творчого слова, і хвороба покине мого слугу”.

Читати далі...

Неділя 3-тя після П'ятдесятниці. Люди! Шукайте насамперед Царства Божого

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Господь наш Iсус Христос, знаючи нашу перебiльшену прив'язанiсть до матерiальних благ, навчає нас, щоб ми насамперед турбувались про правдиве благо, яким є Царство Боже. Вiн говорить: "Шукайте ж спершу Царства Божого i правди Його, i все це додасться вам" (Мф. 6, 33). Вiн не забороняє турботу про земнi блага, але на перше мiсце Господь ставить духовнi цiнностi, тобто Царство Боже.

Чому ми повиннi насамперед пiклуватися про духовнi цiнностi? Тому що вони незмiннi й ведуть людину до блаженства. Духовнi цiнностi визначають наше мiсце у вiчностi. Заслугами Сина Божого, Господа нашого Iсуса Христа, для нас приготовано на небi "осель багато" (Iн. 14, 2), в яких i ми, подiбно до ангелiв, просвiтлимось "як сонце" (Мф. 13, 14) i будемо вiчно насолоджуватися такими благами, яких й око наше не бачило, i вухо не чуло, i на серце людинi не приходило (1 Кор. 2, 9). Цi блага, що належать до Царства Божого, нам треба бiльше цiнувати, нiж свiтськi, тiлеснi насолоди, i до них намагатися наближатися всiєю душею, щоб пiсля смертi вiчно блаженствувати.

Звичайно, людина може все це вiдкинути i не думати про грядуще Царство, не мрiяти про життя пiсля смертi. Бог дав людинi свободу, i вона вiльна обирати як своє сучасне, так i майбутнє.

Коли Господь сказав: "Шукайте ж спершу Царства Божого i правди Його, i все це додасться вам", то Вiн мав на увазi не тiльки загробне життя, а й земне. У земному життi духовнi цiнностi мають також першорядне значення, тому що вони визначають сенс життя. Бог - iстота вседовершена i всеблаженна. Вiн є любов, радiсть, мир, джерело всякої утiхи. I тiльки та людина, що наближається до Нього, може насолоджуватися правдивою радiстю, заспокоєнням i блаженством. Той, хто став храмом Духа Божого, хто має Бога в своєму серцi, той завжди вiдчуває в душi мир, повне задоволення життям i духовну радiсть. Христос сказав: "Царство Боже", - а значить, i блаженство, - "всерединi вас є" (Лк. 17, 21).

Читати далі...