"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Успіння Пресвятої Богородиці. Слово на свято Успіння Богородиці

Успіння Пресвятої Богородиці. Слово на свято Успіння Богородиці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Чому ми не говоримо, що відзначаємо день смерті Богородиці? Коли людина помирала, наші предки не говорили, що помер той-то і той-то, а казали “успє”, тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще “преставленням”, тобто переходом із земного, тимчасового, життя у вічне.

Таке розуміння більше відповідає нашому християнському віровченню. Господь наш Ісус Христос Своєю хресною смертю переміг смерть, і тому для нас уже не існує смерті. Спасова смерть подолала і нашу смерть. Тому свята Церква називає преставлення, або перехід Пресвятої Богородиці із земного у вічне життя – успінням.

Між Успінням Пресвятої Богородиці і нашим переходом із тимчасового земного життя у вічне є різ­ниця. Ця різниця полягає в тім, що Божа Матір перейшла у вічне життя, в Царство Сина Свого з душею і тілом, а ми, християни, переходимо тільки душею, а возз’єднання душі з тілом буде під час загального вос­кресіння мертвих, тобто в друге пришестя Христове. Це буде так обов’язково! Бо для того і прийшов на землю Син Божий і став людиною, подіб­ною до нас в усьому, крім гріха, щоб подолати нашу смерть і визволити нас від рабства гріха.

Читати далі...

Неділя 9-та після П'ятдесятниці. Історичний шлях Церкви Христової – буремне море

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кожне євангельське читання повинно утверджувати нашу віру в Ісуса Христа, Сина Божого, і давати нам настанову, як жити і чим керуватися у цьому гріховному і розбещеному світі.

Ось і сьогоднішнє євангельське читання розповідає про те, як Ісус Христос після чудесного насичення п’ятьма хлібами і двома рибинами п’яти тисяч народу наказав апостолам сісти в човен і переправитися на інший берег Галилейського озера, а Сам піднявся на гору помолитися на самоті.

Коли човен був уже на середині озера, яке називали також морем, подув сильний вітер, піднялася буря, хвилі били човен. Опинившись вночі на морі серед бурі, апостоли перелякались. На світанку, коли вже почало сіріти, вони побачили постать, яка йшла по воді, подумали, що це привид, і зі страху закричали. Ісус Христос зараз же заговорив до них і сказав: “Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся”.

Гарячий у своїх душевних поривах Петро, у якого дії випереджали думку, звернувся до Вчителя: “Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді”. Христос сказав йому: “Прийди!” І ап. Петро пішов по воді до Христа. А потім, коли почав розмірковувати над тим, як це він – людина – іде по воді, а навколо здіймаються хвилі, віра вгасала, його охопив сумнів, і він став тонути. Жах охопив ап. Петра, і він закричав: “Господи, спаси мене!” Ісус Христос простяг руку, підтримав ап. Петра і сказав: “Маловіре! Чого ти засумнівався?” Потім вони обидва увійшли в човен, і буря стихла.

Читати далі...

Слово на свято Преображення Господнього

Слово на свято Преображення Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми урочисто святкуємо велике свято Христової Церкви – Преображення Господнє. Наближався час голгофських страждань Господа нашого Ісуса Христа. Господь знав, що Його страждання будуть великим випробуванням віри апостолів. Хоч ученики Христові бачили багато чудес, що їх творив Ісус Христос, а апостол Петро на запитання: “А ви за кого Мене вважаєте?” – твердо сповідаючи віру, сказав: “Ти є Христос, Син Бога Живого”, але Господь передбачав, що всі вони спокусяться, розбіжаться і залишать на Голгофі Його Самого.

Згадаймо, що сказали воскреслому Ісусу Христу еммауські супутники: “Ми ж сподівалися, що це Той, Хто має визволити Ізраїль”. Слова “ми ж сподівалися” свідчать про те, що ученики зневірилися в Ісусі Христі. На хресті їхній Вчитель видався їм не Сином Божим і не Царем Ізраїльським, який нібито повинен був визволити юдейський народ від римської неволі, а звичайною людиною.

Передбачаючи розчарування учеників, Ісус Христос хотів попередити їх, що Його страждання будуть добровільними. Вони потрібні для спасіння людського роду від гріха і смерті. Господь хотів переконати апостолів, що Його страждання не будуть ознакою Його слабкості. Коли в Гефсиманському саду ап. Петро буде намагатися захистити Його, Він скаже йому: “Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він пошле на захист легіони ангелів”.

Господь попереджав апостолів, що Йому належить багато постраждати від язичників, бути вбитому і на третій день воскреснути. Ці слова Христові апостоли чи забудуть, чи не звернуть на них уваги. Як ми знаємо із Євангелія, апостоли не згадають їх після смерті Ісуса Христа і не повірять жонам-мироносицям, що Він воскрес, як обіцяв.

Читати далі...

Слово в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв та винесення Хреста Господнього

Слово в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв  та винесення Хреста Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо пам’ять святих мучеників Маккавеїв, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і нізащо не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав, щоб вони поклонилися ідолам. Цар мучив братів на очах їх матері та вчителя, щоб вони зреклись своєї віри і цим врятували своє життя. Але й матір Соломонія, і учитель Єлеазар підбадьорювали їх, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждання й мук. І всі сім братів Маккавеїв разом з матір’ю і вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру.

Сьогодні свята Церква відзначає й іншу подію – Винесення для поклоніння Чесного і Животворчого Хреста Господнього, на якому страждав і помер Христос Спаситель. Брати Маккавеї страждали, і Христос страждав на Голгофі. Там смерть і тут смерть. Причому Маккавеї невинно страждали за віру, і Христос страждав невинно – страждав і помер за наше спасіння. Якщо святі і навіть Господь страждали і пізнали смерть, то що вже говорити про наші, грішних людей, страждання і смерть. Де причина смерті, – цього великого зла, – коли навколо такий чудовий і прекрасний світ, який створив Бог? Але “Бог смерті не створив і не радіє з загибелі живих”, – каже Премудрий Соломон (Прем. 1, 13). Якщо Господь не створив смерті і не є винним у пов’язаних з нею стражданнях, то звідкіля взялися наші немочі, хвороби та інші види зла, з яких народжується смерть?

Читати далі...

Неділя Восьма після П'ятдесятниці. Треба завжди молитися Богу перед вживанням їжі

Неділя Восьма після П'ятдесятниці. Треба завжди молитися Богу перед вживанням їжі

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Чи обов’язково треба молитися перед вживанням їжі? Більшість віруючих у наш час не моляться перед їжею і тим самим засвідчують, що не вважають за потрібне молитися перед вживанням їжі. У той же час вони називають себе християнами, тобто заявляють, що вони вірують в Ісуса Христа і намагаються уподібнюватися Йому. Кожен християнин повинен прагнути уподібнюватися Христу, про що виразно говорить ап. Павло: “Ставайте подібні мені, як я Христу” (1 Кор. 4, 16).

Як же чинив Господь наш Ісус Христос? Чи звертався Він з молитвою до Отця Небесного перед вживанням їжі? Євангеліє свідчить, що перед важливими діями Господь звертався з молитвою до Бога Отця. Так, наприклад, перед тим як нагодувати у пустелі 5 тисяч чоловіків, крім жінок і дітей, п’ятьма хлібами і двома рибинами, Ісус Христос “підняв очі на небо, благословив” (Мф.14,19) і тільки після цього розломив і дав ученикам хліби, щоб вони роздали народу. Звернення до Отця Небесного і прославлення Його, тобто молитва, – ось що передувало цій благодатній трапезі.

Дехто може заперечити і сказати, що це була молитва перед чудом, коли Господь створив надприродне дійство – п’ятьма хлібами і двома рибинами нагодував таку велику кількість людей. А хіба щоразу, коли ми вживаємо їжу, не відбувається диво?! Коли хліб та інші продукти харчування підтримують наше життя, перетворюючись на кров, тіло, нерви, кістки, мозок, – хіба це не є диво?!

Читати далі...

Неділя Сьома після П'ятдесятниці. Про значення віри для спасіння

Неділя Сьома після П'ятдесятниці. Про значення віри для спасіння

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Після воскрешення дочки Іаіра Ісус Христос вийшов з його дому, і натовп народу рушив за Ним. Раптом з цього натовпу почувся крик: “Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!” (Мф. 9, 27). Господь продовжував іти, ніби не звертаючи уваги на це благання. В дійсності ж Він випробовував віру тих, хто кричав і називав Його сином Давидовим, тобто Месією – Христом. Коли Господь увійшов у дім, ті, що кричали в натовпі, наблизилися до Нього. Це були двоє сліпих. Вони стали просити Ісуса Христа, щоб Він зцілив їх від сліпоти і повернув їм зір. Перш ніж виявити Свою всемогутність і милосердя, Господь запитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?” Вони говорять Йому: “Так, Господи!” Тоді Христос доторкнувся до очей їхніх і сказав: “За вірою вашою нехай буде вам” (Мф. 9, 28-30). Переконавшись у вірі сліпих, Господь, Який із небуття створив Всесвіт, повернув їм зір силою Своєї всемогутності. Багатьом сліпим Христос повертав зір, і кожного разу Своє повеління супроводжував доторканням до їхніх очей. З цього треба зробити висновок, що таке доторкання було необхідним для того, щоб сліпі, які не бачили Ісуса Христа, могли краще усвідомити, що зцілив їх саме Він, оскільки зір повертався до них в ту саму мить, коли доторкався до них Господь. І відкривалися очі їхні.

В дні земного життя Ісуса Христа в Ізраїлі було багато хворих, що потребували втручання всемогутньої сили Божої, але Христос зціляв не всіх, а тільки тих, що мали віру. Тому Він після кожного чуда неод­мінно говорив: “Віра твоя спасла тебе“.

Читати далі...