"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя Дванадцята після П'ятидесятниці. Слово про вічне життя

Неділя Дванадцята після П'ятидесятниці. Слово про вічне життя

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогоднішнє євангельське читання торкається дуже важливого питання – про життя вічне. Питання про вічне життя поставив перед Ісусом Христом багатий юнак.

Юнак не мав ніякого сумніву, він був переконаний, що вічне життя існує. Його турбувало інше: як увійти в вічне життя?

Господь указує йому на заповіді, які Бог дав людям через Мойсея, причому на ті заповіді, що стосуються любові до ближніх, минаючи заповідь про любов до Самого Господа Бога. І це тому, що на любові до ближніх ґрунтується і любов до Бога. Без любові до ближніх неможливо любити Бога. “Хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?” – говорить св. Іоан (1 Ін. 4, 20). Отже, Господь сказав багатому юнакові: “Якщо хочеш ввійти в життя вічне, дотримуйся заповідей: не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не лжесвідчи, шануй батька й матір і люби ближнього твого, як самого себе” (Див.: Мф. 19, 18-19).

Дійсно важливе питання порушує Господь для кожного з нас, а не тільки для багатого юнака. Нема нічого більш очевидного за смерть: всі ми помремо, і наші тіла перетворяться на прах, на землю, з якої створена людина на початку, а наші душі, створені Богом за Його образом і подобою, – безсмертні. Вони постануть перед Богом на суд. Таке Божественне установлення, яке ніхто із смертних змінити не може. “Людині визначено один раз умерти, а потім суд”, – говорить ап. Павло.

Читати далі...

Проповідь в Одинадцяту неділю після П'ятдесятниці. Треба прощати провини винуватцям нашим, як і Христос прощає гріхи наші

Проповідь в Одинадцяту неділю після П'ятдесятниці. Треба прощати провини винуватцям нашим, як і Христос прощає гріхи наші

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Господь Ісус Христос часто навчав народ притчами, тому що вони були найбільш зрозумілими для простих людей і справляли на них велике враження. Сьогодні ви чули важливу для нашого сучасного духовного життя притчу – притчу про жорстокого боржника (Мф. 18, 23-35). Один цар захотів розрахуватися зі своїми боржниками. Покликав одного з них, який був винен йому 10 тисяч талантів. Це дуже велика сума. Цар сказав боржникові: якщо той не поверне борг, то він продасть все його майно, навіть дружину і дітей. Не маючи можливості заплатити таку велику суму, боржник став благати царя, щоб він потерпів, кажучи, що скоро поверне гроші. Цар змилосердився і простив йому весь борг. Така незаслужена ми­лість царя повинна була б зробити боржника вдячним і милостивим. Але злий боржник не став від цього добрішим.

Ідучи від свого благодійника, він зустрів приятеля, який був винен йому сто динаріїв, тобто в мільйон разів менше, ніж він сам був винен. Грубо, на вулиці, він хапає за горло свого приятеля і вимагає від нього негайно повернути ці 100 дінаріїв. Нещасний боржник став на колінах благати потерпіти борг ще деякий час. Але раб царя був невблаганний. Він посадив свого приятеля у в’язницю, доки той не поверне йому весь борг.

Все це бачили люди і передали царю, що вчинив його раб, якому він простив весь борг. Цар знову покликав свого раба і суворо сказав йому: “Увесь борг я простив тобі, чи не належало б і тобі простити своєму боржнику?” І посадив цар раба до в’язниці, доки він не поверне борг.

Господь Ісус Христос, закінчуючи притчу, сказав, що так і Отець Його Небесний не простить людям провин їхніх, якщо вони не будуть прощати провини ближнім.

Читати далі...

Успіння Пресвятої Богородиці. Слово на свято Успіння Богородиці

Успіння Пресвятої Богородиці. Слово на свято Успіння Богородиці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Чому ми не говоримо, що відзначаємо день смерті Богородиці? Коли людина помирала, наші предки не говорили, що помер той-то і той-то, а казали “успє”, тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще “преставленням”, тобто переходом із земного, тимчасового, життя у вічне.

Таке розуміння більше відповідає нашому християнському віровченню. Господь наш Ісус Христос Своєю хресною смертю переміг смерть, і тому для нас уже не існує смерті. Спасова смерть подолала і нашу смерть. Тому свята Церква називає преставлення, або перехід Пресвятої Богородиці із земного у вічне життя – успінням.

Між Успінням Пресвятої Богородиці і нашим переходом із тимчасового земного життя у вічне є різ­ниця. Ця різниця полягає в тім, що Божа Матір перейшла у вічне життя, в Царство Сина Свого з душею і тілом, а ми, християни, переходимо тільки душею, а возз’єднання душі з тілом буде під час загального вос­кресіння мертвих, тобто в друге пришестя Христове. Це буде так обов’язково! Бо для того і прийшов на землю Син Божий і став людиною, подіб­ною до нас в усьому, крім гріха, щоб подолати нашу смерть і визволити нас від рабства гріха.

Читати далі...

Неділя 9-та після П'ятдесятниці. Історичний шлях Церкви Христової – буремне море

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кожне євангельське читання повинно утверджувати нашу віру в Ісуса Христа, Сина Божого, і давати нам настанову, як жити і чим керуватися у цьому гріховному і розбещеному світі.

Ось і сьогоднішнє євангельське читання розповідає про те, як Ісус Христос після чудесного насичення п’ятьма хлібами і двома рибинами п’яти тисяч народу наказав апостолам сісти в човен і переправитися на інший берег Галилейського озера, а Сам піднявся на гору помолитися на самоті.

Коли човен був уже на середині озера, яке називали також морем, подув сильний вітер, піднялася буря, хвилі били човен. Опинившись вночі на морі серед бурі, апостоли перелякались. На світанку, коли вже почало сіріти, вони побачили постать, яка йшла по воді, подумали, що це привид, і зі страху закричали. Ісус Христос зараз же заговорив до них і сказав: “Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся”.

Гарячий у своїх душевних поривах Петро, у якого дії випереджали думку, звернувся до Вчителя: “Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді”. Христос сказав йому: “Прийди!” І ап. Петро пішов по воді до Христа. А потім, коли почав розмірковувати над тим, як це він – людина – іде по воді, а навколо здіймаються хвилі, віра вгасала, його охопив сумнів, і він став тонути. Жах охопив ап. Петра, і він закричав: “Господи, спаси мене!” Ісус Христос простяг руку, підтримав ап. Петра і сказав: “Маловіре! Чого ти засумнівався?” Потім вони обидва увійшли в човен, і буря стихла.

Читати далі...

Слово на свято Преображення Господнього

Слово на свято Преображення Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми урочисто святкуємо велике свято Христової Церкви – Преображення Господнє. Наближався час голгофських страждань Господа нашого Ісуса Христа. Господь знав, що Його страждання будуть великим випробуванням віри апостолів. Хоч ученики Христові бачили багато чудес, що їх творив Ісус Христос, а апостол Петро на запитання: “А ви за кого Мене вважаєте?” – твердо сповідаючи віру, сказав: “Ти є Христос, Син Бога Живого”, але Господь передбачав, що всі вони спокусяться, розбіжаться і залишать на Голгофі Його Самого.

Згадаймо, що сказали воскреслому Ісусу Христу еммауські супутники: “Ми ж сподівалися, що це Той, Хто має визволити Ізраїль”. Слова “ми ж сподівалися” свідчать про те, що ученики зневірилися в Ісусі Христі. На хресті їхній Вчитель видався їм не Сином Божим і не Царем Ізраїльським, який нібито повинен був визволити юдейський народ від римської неволі, а звичайною людиною.

Передбачаючи розчарування учеників, Ісус Христос хотів попередити їх, що Його страждання будуть добровільними. Вони потрібні для спасіння людського роду від гріха і смерті. Господь хотів переконати апостолів, що Його страждання не будуть ознакою Його слабкості. Коли в Гефсиманському саду ап. Петро буде намагатися захистити Його, Він скаже йому: “Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він пошле на захист легіони ангелів”.

Господь попереджав апостолів, що Йому належить багато постраждати від язичників, бути вбитому і на третій день воскреснути. Ці слова Христові апостоли чи забудуть, чи не звернуть на них уваги. Як ми знаємо із Євангелія, апостоли не згадають їх після смерті Ісуса Христа і не повірять жонам-мироносицям, що Він воскрес, як обіцяв.

Читати далі...

Слово в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв та винесення Хреста Господнього

Слово в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв  та винесення Хреста Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо пам’ять святих мучеників Маккавеїв, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і нізащо не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав, щоб вони поклонилися ідолам. Цар мучив братів на очах їх матері та вчителя, щоб вони зреклись своєї віри і цим врятували своє життя. Але й матір Соломонія, і учитель Єлеазар підбадьорювали їх, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждання й мук. І всі сім братів Маккавеїв разом з матір’ю і вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру.

Сьогодні свята Церква відзначає й іншу подію – Винесення для поклоніння Чесного і Животворчого Хреста Господнього, на якому страждав і помер Христос Спаситель. Брати Маккавеї страждали, і Христос страждав на Голгофі. Там смерть і тут смерть. Причому Маккавеї невинно страждали за віру, і Христос страждав невинно – страждав і помер за наше спасіння. Якщо святі і навіть Господь страждали і пізнали смерть, то що вже говорити про наші, грішних людей, страждання і смерть. Де причина смерті, – цього великого зла, – коли навколо такий чудовий і прекрасний світ, який створив Бог? Але “Бог смерті не створив і не радіє з загибелі живих”, – каже Премудрий Соломон (Прем. 1, 13). Якщо Господь не створив смерті і не є винним у пов’язаних з нею стражданнях, то звідкіля взялися наші немочі, хвороби та інші види зла, з яких народжується смерть?

Читати далі...