"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

Неділя 16-та після П'ятдесятниці. Про відповідальність перед Богом за отримані від Нього таланти

Неділя 16-та після П'ятдесятниці. Про відповідальність перед Богом за отримані від Нього таланти

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Господь наш Ісус Христос у притчі про таланти сказав: “Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту” (Мф. 25, 19). В той час, коли господар був відсутній, раби, тобто люди, були покинуті напризволяще у їхній діяльності. Їм надано було повну свободу чинити згідно зі своїми бажаннями й уподобаннями. Але якщо під господарем у притчі про таланти мається на увазі Бог, то що означає Його відсутність і як слід це розуміти?

Так, що у своїй діяльності на землі і нам, людям, що мають таланти, також надано повну свободу у житті. Ми, за словами апостола Павла, “ходимо вірою, а не видінням” (2 Кор. 5, 7): ми не бачимо Бога так, як бачимо навколишній матеріальний світ. Тому нам може здаватися, що Бог мовби відсутній. Він не перебуває серед нас безпосередньо. Між Ним і нами нена­че стоять закони природи, що виявляються в просторі і в часі. З невбла­ганною силою і незмінною постійністю з року в рік, з віку в вік перед очи­ма людських поколінь діють ці закони. Віруючу і вдумливу душу вони вражають своєю дивною гармонією. Для таких людей наявність і дія цих законів осмислені й сповнені значення. За ними уявляємо і відчуваємо невидимого і премудрого, вічного і всюдисущого, всім керую­чого Законодавця – Бога. Навпаки, для інших ці закони самі стають бо­гом: далі них ці люди нічого не бачать; вище них нічого не визнають. Тут важке випробування для віруючих: Бог ніби лишається безмовним і відсутнім.

Читати далі...

Різдво Пресвятої Богородиці. Слово на свято Різдва Богородиці

Різдво Пресвятої Богородиці. Слово на свято Різдва Богородиці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні православна Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці. В церковних піснеспівах, звертаючись до Божої Матері, свята Церква співає: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній...”

Яку радість принесла Діва Марія, що народилася від маловідомих батьків з невеликого юдейського народу, підкореного римлянам, приниженого, знеславленого порівняно з усіма навколишніми краї­нами і народами? Вона принесла людям радість того, що прийшов довгоочікуваний людством час, коли Божественною силою, подвигом Господа нашого Ісуса Христа буде зруйноване царство дияво­ла, царство гріха і смерті, коли відчиняться для лю­дей двері безсмертного блаженного вічного життя.

Цю радість Своїм народженням сповістила зем­лі Преблагословенна Діва Марія, Яка нарешті з’яви­лася в роді людському. Прийде час, і Вона вмістить у Собі Невмістимого Бога. Вона стане Матір’ю Сина Божого, Який воплотиться на землі, прийме людське тіло і душу з метою спасти від гріхів і вічної заги­белі рід людський.

Народилася на землі Та, Яка стала чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів. На­родилася Та, Яка буде одночасно і Дівою, і Бого­родицею, Яку будуть у віках прославляти хрис­тияни.

Читати далі...

Неділя 10-та після П'ятдесятниці. Слово проти диявола і злих духів

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Євангельські читання дають нам привід говорити про буття диявола, про руйнівну смертоносну діяльність його.

І життя наше нинішнє настійливо вимагає, щоб ми усі дуже уважно поставилися до цієї теми. Бо незнання наше, або сором’язливе замовчування, або навіть і заперечення буття цієї страшної сили робить нас перед нею зовсім обеззброєними, і вона може вести нас, як овець на заклання, до загибелі.

Ми часто перестаємо розуміти, де світло і де темрява, де життя, а де смерть. Найбільшою перемогою злої сили, без сумніву, слід визнати те, що багатьом поколінням людей вона прищепила думку, що начебто диявола зовсім нема.

З певного часу, коли через нашу безтурботність і духовний сон ми позбулись покрова Божої благодаті, диявол постає перед нами в усьому своєму злобному вигляді, він виступає як жива відчутна дійова сила, і сила люта.

Господь застерігає усіх, хто живе на землі й ві­рує слову Його, і закликає до пильності, коли говорить: “Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба” (Лк. 10, 18).

А в іншому місці Священного Писання про диявола говориться: “І не знайшлося йому місця на небі. І в страшній люті зійшов він на землю”, щоб ходити по ній, жити на ній і “рикати, як лев, шукаючи, кого б пожерти”.

Читати далі...

Проповідь на Євангельське зачало 29-ї неділі після П’ятдесятниці. Про зцілення десяти прокажених

Проповідь на Євангельське зачало 29-ї неділі після П’ятдесятниці. Про зцілення десяти прокажених

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

В Євангелії дуже часто зустрічаються згадки щодо прокази – цього страшного лиха Сходу. Нині ви чули євангельське оповідання про чудесне зцілення Господом Ісусом Христом десяти прокажених. Важко уявити собі весь жах становища прокаженого – ті фі­зич­ні та моральні страждання, на які приречений він хворобою і від яких не буде іншого рятунку, крім смерті.

Зважаючи на заразні властивості прокази, давні закони передбачали сувору постанову, з метою відділення хворих від здорових, – постанову, кот­ра всім тягарем падала на самих нещасних прокажених. Їм не дозволялося жити в межах міст і сіл, а також під страхом смерті заборонялося стикатися зі здоровими людьми. Жалюгідні, всіма знехтувані, вони тинялися попід людськими поселеннями і вселяли в усіх жах своїм наближенням. Не маючи за собою жодної провини або злочину, вони перебували ніби поза законом, і кожен зустрічний міг убити їх цілком безкарно, коли б вони насмілилися підійти до нього ближче дозволеної відстані. Крім фізичних страждань, вони змушені були терпіти ще й тяжку моральну муку, яка зав­давала їм страждання більшого, ніж сама хвороба.

Читати далі...

Неділя 27-ма після П'ятидесятниці. Порушення четвертої заповіді Божої веде до духовного голоду

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

В одній з юдейських синагог Iсус Христос навчав народ у суботу, про що говориться у сьогоднішньому євангельському читанні. Там була жінка, яка вісімнадцять років страждала від духа немочі. Вона була скорчена і не могла стояти прямо. Побачивши її, Господь сказав: “Жінко, ти звільнена від своєї недуги” – і поклав на неї руки; вона одразу ж випросталася і стала славити Його.

Але старійшина синагоги обурився, що Ісус Христос зцілив жінку у суботу. Замість того, щоб радіти разом зі зціленою жінкою, старійшина висловив своє невдоволення і при цьому послався на Закон Мойсея. Звернувшись до народу, він сказав: “Є шість днів, в які дозволено робити; в ті й приходьте зцілятися, а не в день суботній”.

Господь посоромив цього законника перед усім народом. Він сказав йому: “Лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?” (Див.: Лк. 13, 10-16).

Це євангельське оповідання вчить нас того, що добрі справи не гріх робити і в святі дні. Але заповідь Божа про сьомий день, тобто святковий день, залишається в силі. Христос не скасував жодної з десяти заповідей. Він поглибив їх і навчив людей, як треба їх розуміти і виконувати.

Читати далі...

Проповідь на Євангельське зачало 25-ї неділі після П'ятидесятниці. Про милосердного самарянина як приклад людинолюбства

propovid-na-evangelske-zachalo-25-ji-nedili-pislya-p-yatidesyatnitsi-pro-miloserdnogo-samaryanina-yak-priklad-lyudinolyubstva

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Притча про милосердного самарянина була сказана Господом на пояс­нення одному законникові, який не розумів, що йому слід робити, щоб ус­падкувати вічне життя. На закінчення притчі Господь дав йому настанову: “Йди і ти роби так само”. Ця настанова звернена до всьо­го християнського світу і до кожного християнина зокрема. Питання про сенс життя, про спасіння, про вічне життя і зараз непокоїть багатьох. Гранично ясну відповідь на це питання, яке хвилює людину, дав Ісус Христос. Він однаково ставився до всіх, хто дорожить своїм спасінням, для кого пи­тання про вічне життя не є лише звичайною цікавістю.

Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив такого особливого, надзвичай­ного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість, зро­бив просто і природно, за одним порухом співчуття. Просто і природно це виходить лише у тих, хто має добре серце і чисту совість.

Читати далі...