"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

26 жовтня - Іверської ікони Пресвятої Богородиці

Іверська ікона Пресвятої Богородиці

Іверська ікона Пресвятої Богородиці належить до перших ікон Пречистої Діви, написаних апостолом Лукою. Це одна з найбільш відомих і шанованих у Православному світі ікон Богоматері.

З кінця IX століття святий образ перебуває на Афонській горі в Іверському монастирі. Ікона міститься при вході до обителі біля брами, в місці, визначеному самою Божою Матір’ю, чому носить ще назву "Вратарниця"  або "Портаітісса".

Історія Іверської ікони наступна. У ІХ ст., під час царювання грецького імператора Феофіла, потьмареного іконоборчою єрессю, лютувало гоніння на святі ікони. Шанувальників ікон розшукували, піддавали тортурам і вбивали. Зображення святих знаходили скрізь, викидали із храмів і будинків, рубали на куски і спалювали. Щоб зберегти святині від наруги і знищення, благочестиві люди ховали їх, опускали у води річок, вручаючи їх долю Божій волі. Так сталося і з Іверським образом.

В той час жила наподалік від Нікеї одна благочестива і побожна вдова з юним сином. В неї була чудотворна ікона Божої Матері, до якої вона мала особливу віру і благоговіння. Але незабаром притулок святині було знайдено. Озброєні вояки хотіли забрати ікону, і коли один з них вдарив образ  списом, то з лику Пречистої потекла кров. Налякані кати пощадили ікону і чекали до світанку, щоб вдова змогла зібрати кошти для викупу.  А воїн, який пронзив списом святий образ, у розкаянні впав перед ним, полишив єресь і закінчив життя строгим подвижником.

Щоб не допустити наруги і знищення святині, благочестива жінка, зі сльозами помолившись до Богородиці, пішла до моря і опустила ікону у воду. І сталося диво -  святий образ не впав у воду, а став прямо і в такому положенні рушив по хвилях на захід. Втішена цим видінням, вдова подякувала Богові і Пречистій Матері Його, і тієї ж ночі вблагала сина піти з дому, щоб зберегти його життя. Сама ж залишилася прийняти муки за іконошанування.

Син послухався переконань матері, попрощався з нею і рушив до Солуні, а пізніше на гору Афон, у ту місцевість, де була влаштована Іверська обитель та став ченцем, проводячи життя в подвигах благочестя. Звичайно, це переселення його на Афон відбулося за особливим Божим промислом, тому що саме від нього дізналися пустельники про ікону, пущену на воду його матір’ю. Де і скільки часу перебував цей чудотворний образ Приснодіви, знає лише Сам тайнознавець Господь Бог.

Вже після упокоєння нікейського прибульця, ченці Іверської обителі якось побачили на морі полум’яний стовп, що сягав своєю вершиною неба. Охоплені здивуванням і жахом, вони не могли рушити з місця і тільки промовляли: "Господи помилуй"! Декілька днів і ночей підряд повторювались ці видіння. З усіх навколишніх монастирів зібралися пустельники. І чим ближче наближались вони до неї, тим більше ікона віддалялась.

Після ревної молитви тутешнього преподобного старця Гавриїла, Пресвята Богородиця явилася йому і сказала: "Сповісти настоятелю та братії, що Я хочу дати їм образ Мій для покрову і допомоги, тож увійди в море і йди з вірою по хвилях: тоді всі пізнають любов Мою і благовоління до вас".

Ранком усі монахи з молебним співом пішли до берега, старець безбоязно пішов по воді і сподобився прийняти на руки чудотворну ікону. Її поставили у влаштовану на березі каплицю і три доби звершували перед нею молитви. Потім перенесли в соборний храм монастиря. Наступного дня ікони не знайшли на тому місці, де поставили, а виявили над монастирськими воротами. Її віднесли на попереднє місце, але на ранок вона знову виявилась над воротами. Так повторювалось кілька разів, поки нарешті Пречиста Діва знову явилася преподобному Гавриїлу і сказала: "Перекажи братії: Я не хочу, щоб мене охороняли, але Сама буду вашою Хранителькою в цьому житті і в майбутньому. Я випросила для вас у Бога Мою милість, і доти, поки ви бачите Мою ікону в обителі, благодать і милість Сина Мого щодо вас не зменшиться".

Братія, почувши від Гавриїла про це видіння, сповнились невимовної радості. Ченці збудували надбрамну церкву на честь Богоматері, Хранительки обителі, по тому місцю в обителі, яке Владичиця вподобала обрати для перебування Її ікони, де чудотворна ікона перебуває донині. Ікона ще називається "Портаітісса" - "Вратарниця", а за місцем свого явлення на Афоні – Іверська. Від назви обителі вона стала називатися "Іверською".

Дивний символ, пов'язаний з назвою ікони, проникливо висловлений в акафісті Іверській іконі "Радуйся, блага Вратарнице, що двері райські вірним відчиняєш!".

За переказами, явлення ікони відбулося 31 березня, у вівторок Пасхальної седмиці (за іншими відомостями, 27 квітня). У Іверському монастирі святкування на її честь відбувається у вівторок Світлої седмиці. Братія з хресною ходою йде на берег моря, де прийняв ікону старець Гавриїл.

В історії обителі відомо багато випадків благодатної допомоги Божої Матері: чудесного поповнення запасів пшениці, вина і олії, зцілення недужих, позбавлення монастиря від варварів. Так, одного разу перси оточили монастир з моря. Ченці взивали до Богородиці про допомогу. І аж раптом піднялася страшна буря і ворожі кораблі потопилися, серед живих лишився тільки один воєначальник Амір. Вражений дивом гніву Божого, він розкаявся, просив молитися за прощення його гріхів і пожертвував багато золота і срібла на будівництво монастирських стін.

Богоматір багаторазово чудесним чином наповнювала судини, примножувала масло, овочі, позбавляла обитель від пожеж, захищала від нашестя ворогів. Коли монастирю загрожував голод, Богородиця  з'явилася  настоятелю і послала його до засіків, які виявилися повними борошна.

До чудес від ікони, що відбуваються по цей день, належить і те, що, перебуваючи при брамі монастирській, вона часто не допускає входити в обитель людям, що мають на душі нерозкаяні гріхи. Насельники монастиря вважають, що ікона має і апокаліптичне значення. На Святій Горі кажуть, що коли свята Вратарниця залишить Афон, то він припинить своє існування. Ця подія буде означати, що близький Другий Прихід Господа нашого Ісуса Христа.

У соборному храмі Іверського монастиря навпроти царських врат висить велика невгасима лампада – "Лампада Вратарниця". Вона дивовижно розкачується по-горизонталі ритмічно у визначені дні. У великі свята -  у час Богослужіння, а  у будні дні частіше всього несподівано і не маючи пояснень. Якщо лампада рухається у будні дні, то слід чекати якогось лиха: землетрусу, повені, тощо. Святогорці розповідали, що коли турецькі війська напали на Кіпр - лампада качалась в будні дні так, що масло переливалось через край. Те ж саме відбувалось напередодні американо-іракської війни. Розкачувалася лампада і перед землетрусом у Вірменії.

Святкування Іверської ікони Божої Матері відбувається 26 жовтня, 25 лютого і у вівторок Світлої седмиці.

Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її Іверською чудотворною іконою

О, Пресвята Діво, Мати Господа, Царице Небес і землі! Зглянься на багатостраждальне зітхання душ наших, подивися з висоти святої Твоєї на нас, що з вірою і любов’ю поклоняємося пречистому образу Твоєму. Ось бо, в гріхи занурені і скорботами обтяжені, дивлячись на образ Твій, як на Тебе живу, що перебуваєш між нами, приносимо смиренні наші моління. Бо не маємо ні іншої помочі, ні іншого заступництва, ні втіхи, тільки Тебе, о Мати всіх скорботних і обтяжених! Поможи нам, немічним, утамуй скорботу нашу, настав на шлях праведний нас заблудлих, вилікуй і спаси безнадійних, даруй нам останок часу життя нашого у мирі і тиші проводити, подай християнську кончину, і на Страшному суді Сина Твого явися нам милосердною Заступницею, щоб завжди оспівували, величали і славили Тебе як благу Заступницю християнського роду зі всіма, що догодили Богові. Амінь.