"Ось джерело, облаштуй його, криницю зроби - і воно вдарить на повну силу.

Зроби витоку і купальню восьмигранну, щоб праворуч люди входили, а ліворуч виходили. Ми будемо прибувати сюди до купальні, як люди купатимуться."

Свята Трійця

4 листопада - Казанської ікони Божої Матері

Казанська ікона Божої Матері

З безлічі ікон Богородиці, шанованих в Православній Церкві, ні одна не поширена в такому числі, як Казанська. Всією Православною Руссю вона свято шанується, до неї найчастіше звертаються в бідах і хворобах, нею благословляють молодят, що йдуть до шлюбу.

Досить знаменна історія цієї ікони. У 1552 році Російська держава завоювала Казанське ханство, останній оплот татарського іга. Казань стала важливим опорним пунктом подальшого руху Московської держави на південь і схід та розповсюдження православ’я.

Важко йшла справа проповіді Євангелія у скореному царстві серед закоренілих мусульман і язичників.

28 червня 1579 страшна пожежа, що почалася біля церкви святителя Миколая Тульського, винищила частину міста і перетворила на попіл половину Казанського Кремля. Зловтішалися шанувальники магомета, думаючи, що Бог розгнівався на християн. "Віра Христова, - каже літописець, - зробилася притчею і наругою". Але пожежа в Казані була ознакою остаточного падіння ісламу та затвердження Православ'я на всій золотоординській землі, майбутньому Сході Російської держави.

Пресвята Богородиця, покровителька проповідників Слова Божого, ще в земному Своєму житті розділяла зі святими апостолами благовісницькі труди і, бачачи старання російських місіонерів, не забарилася послати їм Небесну допомогу, явивши Свою чудотворну ікону.

Місто незабаром почало вставати з руїн. Разом з іншими погорільцями, недалеко від місця початку пожежі будував будинок стрілець Данило Онучин. Його дев'ятирічній доньці Матроні з'явилася в сонному видінні Божа Матір і повеліла дістати Її ікону, зариту в землі ще при пануванні мусульман таємними сповідниками Православ'я. На слова дівчинки не звернули уваги. Тричі являлась Богородиця і вказувала місце, де схована чудотворна ікона. Нарешті, Матрона зі своєю матір'ю стали рити в зазначеному місці і знайшли святий образ.

На місце чудесного знайдення прибув, на чолі духовенства, архієпископ Єремія та переніс святиню у храм в ім'я святителя Миколая, що знаходився поблизу. Звідти  після молебню, перенесли його з Хресним ходом в Благовіщенський собор - перший православний храм міста Казані, споруджений Іваном Грозним. Під час ходи отримали зцілення два сліпці - Йосиф і Микита.

Список з ікони, явленої в Казані, виклад обставин її знайдення та опис чудес були послані у 1579 році в Москву. Цар Іван Грозний наказав влаштувати на місці явлення храм на честь Казанської ікони Божої Матері, де і помістили пізніше святу ікону, та заснувати жіночий монастир. Матрона і її мати, що послужили знайденню святині, прийняли постриг у цій обителі.

У Миколаївському храмі, де був здійснений перший молебень перед Казанської іконою, був у той час священиком майбутній Патріарх Гермоген, святитель Московський. Через п'ятнадцять років, в 1594 році, вже будучи митрополитом Казанським, він склав оповідь про священні події, очевидцем і учасником яких був: "Повість та чудеса Пречистої Богородиці чесного, славного явлення Її образу, що в Казані". З великою фактичною точністю описані в повісті багато випадків зцілення, що відбулися від чудотворної ікони за молитвами віруючих. Рукопис "Повісті" - автограф Святійшого Патріарха Єрмогена - цілком відтворена у факсимільному виданні: Сказання про чудотворну Казанської ікони Пресвятої Богородиці. З передмовою А. І. Соболевського, М., 1912.

Невелика ікона, знайдена дівчинкою Матроною на недавно приєднаній чужородній околиці Російського царства, стала незабаром всенародною святинею, знаменням Небесного покрову Божої Матері, явленого для всієї Руської Церкви, бо душа православного народу відчувала особливу участь Пречистої Владичиці в історичній долі Батьківщини. Не випадково Казанський образ є списком з древньої Влахернської ікони (святкування 7 липня) та відноситься по іконографічному типу до ікон, що мають назву Одигітрія-Провідниця. Багато разів "Матінка Казанська" вказувала шлях до перемоги російським православним воїнам у виконанні їх священного обов'язку перед Богом і Батьківщиною.

У рік явлення святої ікони в Казані (за іншими джерелами двома роками пізніше) почався знаменитий похід "за Казань" (за Уральські гори) блаженного Германа, козачого отамана Єрмака Тимофійовича Повольского, який увінчався приєднанням Сибіру. Православні воїни й місіонери йшли на схід, відступники бігли на захід.

Промислом Божим в період польської навали (1605-1612), який народ назвав "Смутним часом", Руську Церкву очолював великий сповідник Православ'я - священномученик Гермоген, Патріарх Московський і всієї Русі, шанувальник Казанської ікони Пресвятої Богородиці, автор "Сказання" про неї і Служби її. У важкі дні, коли Москва була зайнята поляками, а по країні ширилися усобиці і негаразди, непохитний страждалець за Святу віру і Батьківщину, перебуваючи під вартою, зумів таємно відправити у Нижній Новгород відозву: "Пишіть до Казані митрополиту Єфрему, нехай пошле в полки до бояр і до козацького війська повчальні грамоти, щоб вони міцно стояли за віру, угамовували грабіж, зберігали братство, і як обіцялися покласти душі свої за дім Пречистої і за чудотворців і за віру, так би й зробили. Та й в усі міста пишіть, скрізь говоріть моїм ім'ям". Нижньогородці відгукнулися на заклик первосвятителя. Зібране ополчення очолив князь Димитрій Михайлович Пожарський. До них  приєдналися ще казанські дружини, які принесли з собою список з Казанської чудотворної ікони, яку в Ярославлі передали князю Димитрію. Пресвята Владичиця взяла ополчення під Своє заступництво, та Її заступництвом була врятована Росія.

Величезні труднощі відчували російські війська: внутрішню ворожнечу, нестачу зброї та продовольства. В осінню негоду рушило російське воїнство на штурм Москви, яка перебувала в руках поляків. Триденний піст і старанна молитва перед Казанською іконою Божої Матері нахилили Господа на милість. В обложеному Кремлі знаходився в той час, в полоні, прибулий з Греції, важко хворий від потрясінь і переживань, архієпископ Елассонський Арсеній. Вночі келія святителя Арсенія раптом освітилося Божественним світлом, він побачив Преподобного Сергія Радонезького, який сказав: "Арсенію, наші молитви почуті; предстательством Богородиці суд Божий над Вітчизною змінений на милість; зранку Москва буде в руках обложників і Росія врятована". Ніби на підтвердження істинності пророцтва архієпископ отримав зцілення від хвороби. Святитель послав звістку про цю радісну подію російським воїнам. Наступного дня, 22 жовтня 1612 року, російські війська, натхнені видінням, здобули велику перемогу і взяли Китай-місто, а через 2 дні - Кремль.

У неділю, 25 жовтня, російські дружини урочисто, з Хресним ходом, пішли в Кремль, несучи Казанську ікону. На Лобному місці Хресний хід був зустрінутий архієпископом Арсенієм, що вийшов з Кремля несучи Володимирську ікону Богородиці, збережену ним в полоні. Вражений зустріччю двох чудотворних ікон Богородиці, народ зі сльозами молився до Небесної Заступниці.

Після вигнання поляків з Москви, князь Димитрій Пожарський, за даними Никонівського літопису, поставив святу Казанську ікону у своїй парафіяльній церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці, на Луб'янці, в Москві. Пізніше коштом князя-патріота на Красній площі був споруджений Казанський собор і у 1636 році святиню перенесли до нововлаштованого храму. Нині цей святий образ перебуває в Богоявленському Патріаршому соборі Москви.

В пам'ять звільнення Москви від поляків встановлено здійснювати 22 жовтня (4 листопада за новим стилем) особливе святкування на честь Казанської ікони Божої Матері.

Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою "Казанська"

О, Пресвята Діво, Владичице Богородице! Зі страхом, вірою і любов’ю припадаючи перед чесною іконою Твоєю, благаємо Тебе: не відверни лиця Твого від тих, хто вдається до Тебе, благай, милосердна Мати, Сина Твого і Бога нашого, Господа Ісуса Христа, щоб зберіг мир у країні нашій, щоб Церкву Свою святу зберіг непохитною від невір’я, єресі і розколу. Бо ми не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво, Ти бо Всесильна для християн Помічниця і Заступниця. Позбав усіх, хто з вірою Тобі молиться, від падінь гріховних, від наклепів злих людей, від усяких спокус, скорбот бід і від несподіваної смерті; даруй нам дух сокрушення, смирення серця, чистоту помислів, виправлення гріховного життя і прощення гріхів, щоб усі, вдячно оспівуючи велич Твою, сподобилися Небесного Царства і там зі всіма святими прославили пречесне і величне ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.